Джуліо Каппеллі

У дорослому футболі дебютував 1929 року виступами за команду клубу «Спеція», в якій провів чотири сезони, взявши участь у 109 матчах чемпіонату. Більшість часу, проведеного у складі «Спеції», був основним гравцем команди.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Ліворно», до складу якого приєднався 1933 року. Відіграв за клуб з Ліворно наступні два сезони своєї ігрової кар'єри.

Згодом з 1935 по 1940 рік грав у складі команд клубів «В'яреджо», «Луккезе-Лібертас» та «Спеція».

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Лігурія», за команду якого виступав протягом 1940—1941 років.

1936 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала лише один рік, провів у формі головної команди країни 2 матчі, забивши 1 гол.

У складі збірної був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1936 року у Берліні, здобувши того року титул олімпійського чемпіона.

Розпочав тренерську кар'єру, повернувшись до футболу після невеликої перерви, 1947 року, очоливши тренерський штаб клубу «Луккезе-Лібертас».

В подальшому очолював команди клубів «Інтернаціонале», «Дженоа», «Катанія», «Комо» та «К'єті».

Останнім місцем тренерської роботи був клуб «Алессандрія», команду якого Джуліо Каппеллі очолював як головний тренер до 1967 року.

Помер 16 грудня 1995 року на 85-му році життя.