Джуса Кирдійович

Джу́са Кирді́йович (др. пол. XIV ст. — поч. XV ст.) — руський боярин, зем'янин Волинської землі у Великому Князівстві Литовському з роду Кирдійовичів, гербу Кирдій. Протопласт гілки Джусичів. Родове гніздо Квасилів.

Джуса Кирдійович
Кирдій
 
Підданство: Велике Князівство Литовське
Рід: Кирдії
Діти: Єсиф, Андрій, Ванько, Юрій

Відомості

Один з синів волинського боярина Кирдія Тарковича який є протопластом роду Кирдійовичів. Діяльність Джиси Кирдійовича припадає на др. пол. XIV ст. — поч. XV ст. [1]Відомий через патронім своїх синів Єсифа, Андрія, Ванька, та Юрія Джусичів. Існує також гіпотеза, що його християнське ім'я було Олександр.[2] Володів землями в районі сучасного міста Рівне (басейн річки Устя) які простягалися до тодішнього кордону Луцького та Кременецького повітів (маєток Ляхово). Родовим гніздом Джуси Кирдійовича вочевидь було село Квасилів. На це зокрема може вказувати лист холмського каштеляна та одного з його синів Ванька Кирдійовича до князя Семена Збаразького (також Колоденського) де він називає себе сином Джуси з Квасилова і саме з цього села починає перелік поселень які йому продає у 1470 році за 1 000 коп грошей широких. Це: Квасилів, Корнино, Колодне, Бережани, Басоє, Став, Славне, Растов, Ляхово, Почапи й Новогородичі.[3] Найстарший, вочевидь, із синів Джуси Кирдійовича — Єсиф Джуса (також Чус, Чуса, Чуска, Жуса, Жусич, Чжуса, Чжусич, Дчуса, Дчусич, Джусич) згадується в грамоті князя Свидригайла Ольгердовича від 4 травня 1434 року, якою отримав маєток Басово з усіма прилеглими селами у сумі 300 коп грошей широких.[4] Інший з синів Джуси Кирдійовича — Андрій Джусич започаткував нову гілку Джусів-Ляхівських, від назви маєтку Ляхово на кордоні Луцького та Кременецького повітів.

Джерела
  • Яковенко Н.М. «Українська шляхта з кін. XIV - до сер. XVII ст. Волинь і Центральна Україна» Київ. 2008 р. –  409 ст. Ст. 146.
  • Собчук В.Д. «Від коріння до корони» . Кременець 2014 р. – 506 ст. Ст. 144, 147
  • Stecki T.J. «Z boru i stepu. Obrazy i pamiątki». – Kraków, 1888. – S. 2

Примітки
  1. Яковенко, Наталя (2008). «Українська шляхта з кін. XIV - до сер. XVII ст. Волинь і Центральна Україна» (українська). Київ. с. 146.
  2. Яковенко, Наталя (2008). «Українська шляхта з кін. XIV - до сер. XVII ст. Волинь і Центральна Україна» (українська). Київ. с. 146.
  3. Собчук В.Д. (2014). «Від коріння до корони» (українська). Кременець. с. 147.
  4. Собчук В.Д. (2014). «Від коріння до корони» (українська). Кременець. с. 144.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.