Диво з динарієм

Деталь

Мазаччо працював над фресками каплиці Бранкаччі церкви Санта-Марія-дель-Карміне у Флоренції з 1425 по 1427 рік.

У композиції «Диво з динарієм» точка стику ортагоналей приходиться праворуч від голови Ісуса Христа, виділяючи його серед інших рівноправних персонажів як центр драми, що розгортається. Стриманий, вольовий жест Христа дзеркально відображається у фігурі апостола Петра і віддається у зворотньому напрямку у русі руки збирача податків. Лінії, що структурують оповідання, розходяться від цієї центральної фігури ліворуч і праворуч — до Петра, що витягає статир із риби, і Петру, що вручає його збирачу.

Дія позбавлена тречентистської перевантаженості та ірраціонального зв'язку елементів. Навпаки, вона лаконічна, значна і слідує розумній логіці. Новий тип представляють собою і учасники події. Це масивні, вагомі, величні фігури, а тінь, яку вони відкидають, акцентує факт їхньої реальної присутності. Світлотіньове моделювання і твердо окреслені контури виявляють їхню рельєфну пластику. Форми тіла підкреслюються і одягом, що спадає крупними широкими складками, на зразок античного драпірування. Пози і вирази обличчя персонажів спокійні і зібрані, вони сповнені тієї моральної сили, яка веде до достойних людьських діянь.

• Светлана Козлова. «Искусство Раннего Ренессанса во Флоренции». — М. : Белый город, 2011. — 48 с. — (Эпохи. Стили. Направления) — 800 прим. — ISBN 9785-7793-1746-7. (рос.)

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Диво з динарієм