Треченто

Треченто відомий зростанням літературної діяльності. Зросла кількість творів, написаних не тільки латиною, а й народною мовою. У цей період писали Данте, Петрарка й Боккаччо. Зокрема, Данте створив La divina commedia (Божественну комедію), що стало своєрідним підсумком середньовічного світогляду, а Петрарка творив ліричну поезію, у якій відчувався вплив провансальських трубадурів.

У період треченто жив і творив Джотто ді Бондоне. Виділялася Сієнська школа живопису, до якої входили Дуччо ді Буонінсенья, Сімоне Мартіні, Ліппо Меммі, Амброджо Лоренцетті і його брат П'єтро Лоренцетті. Важливими скульпторами були два учні Джованні Пізано: Арнольфо ді Камбіо та Тіно ді Камаїно, а також Боніно да Кампіоне.

В італійській музиці, як і у французькій, треченто відзначала жива й жвава діяльність. Дві музичні культури впливали одна на одну й обмінювалися ідеями. На відміну від попереднього століття набула популярності світська пісня, особливо на любовну тему. Багато музичних творів поліфонічні, але очевидний вплив трубадурів, що прийшли до Італії в попередньому столітті, втікаючи від Альбігойських воєн. На противагу образотворчим і літературним досягненням століття музика треченто (принаймні в записаній, зафіксованій формі) розцвіла в другій половині століття, продовжуючись в наступне. Серед музикантів та композиторів століття знаменитий Франческо Ландіні, Маестро П'єро, Герарделло да Фіренце, Якопо да Болонья, Джовані да Кашія, Паоло да Фіренце, Нікколо да Перуджа, Бартоліно да Падова, Антонію Дзакара да Терамо, Маттео да Перуджа та Йоганнес Чиконія.