Диктатура Тайра

Диктатура Тайра — період японської середньовічної історії (наприкінці доби Хейан), коли влада перейшла від екс-імператорів до самурайського роду Тайра, що став контролювати усю політику. Тривала з 1160 до 1185 року, внаслідок поразки у війні з Мінамото Тайра зазнали нищівної поразки.

Історія

Прихід до влади

З кінця XI століття точилася боротьба між екс-імператором та родом Північних Фудзівара, що протягом декількох століть фактично керували державою. На деякий час завдяки системі інсей (екс-імпеераторів) Сіракаві, а потім його наступникові Тоба вдалося перебрати політичні важелі у Фудзівара, які в значні мірі були усунені від прийняття важливих державних рішень.

Втім Північні Фудзівара не змирилися з такою ситуацією. 1156 року після смерті впливового екс-імператора Тоби було здійснено спробу повернути владу Північним Фудзівара. Події відомі як смута Хоґен сприяли остаточному послабленню Північних Фудзівара, розколу клану Мінамото (лінія Ґейдзі-Сейва), та посиленню клану Тайра, що переважно виступив на боці переможця імператора Ґо-Сіракави. Поступово останній втратив реальну владу, оскільки посилилися Південні Фудзівара на чолі із Мітінорі, що діяв в союзі з Тайра.

У 1159 році Північні Фудзівара на чолі із Нобуйорі здійснили чергову спробу повернути собі владу. На їх бокперейшов клану Мінамото. Втім заколот, відомий як смута Хейдзі, завершився поразкою північних Фудзівара й Мінамото. Водночас завдано значного удару південним Фудзівара. В результаті 1160 року клан тайра на чолі із Кійоморі залишився єдиною вагомою політичною та військовою силою, що дозволило становити фактичну диктатуру цього роду.

Правління

На початку 1160-х років Тайра Кійоморі зміцнив свою владу над державою, отримуючи посади для родичів в дайдзьокані (Вищій державній раді). В середині 1160-х років Тайра Кійонорі здобув міцні позиції при дворі, зробивши свого зятя спадкоємцем трону. При цьому роди, що були пов'язані з Фудзівара продовжували обіймали посади сессьо (регента) і кампаку, проте вжене володіли реальною владою. Тайра стали проводити тут ж політику, яку раніше Фудзівара застосовували відносно імператорів: через шлюби посилювали свій контроль. Це ж стали проводити тайра відносно Фудзівара. Під контроль будинку Тайра перейшла значна частина земель будинку регентів Північних Фудзівара. Більшість вищих посад і контроль над основними провінціями отримали представники клану Тайра. Завдяки цьому поширеним слав вислів: «Хто не Тайра, той не людина».

1168 року Кійоморі зробив зятя новим імператором під ім'ям Такакура. В цей же час здійснено заходи із скасування систему інсей, чим ще більше посилено Тайра. У 1169 року внаслідок конфлікту з екс-імператором Ґо-Сіракавою Тайра зумів зменшити вплив останнього, уклавши союз з могутніми буддистськими монастирями. Протистояння з Ґо-Сіракавою тривало протягом 1170-х років, що було викликано бажанням екс-імператора відновити владу. Втім тайра зберегли повний контроль над урядовими установами, також представники клана Тайра безпосередньо керували понад 30 провінціями з 66. При цьому опору влади тайра становили провінційні дрібні феодали (сеени)

З початку 1170-х років тайра сприяли пожвавленню торгівлі з династією Південна Сун, звідки експортували порцеляну, шовк, вироби розкошів. З розвитком товарного обміну зростала потреба в грошах. Водночас збільшилося надходження грошей з Китаю до Японії. Це викликало серйозні зміни в економічному і соціальному житті японського суспільства. Тайра проводили політику заборони обігу китайських грошей, оскільки для імпорту потрібно було вивезення у великих кількостях золота, срібла та інших товарів — традиційних символів багатства аристократії. Вони вважали, що обіг грошей веде до ослаблення держави. Тому, в цьому ж році було видано імператорський указ про заборону ходіння грошей у країні.

У 1179 році придушена остання спроба екс-імператора Ґо-Сіракави повернути собі владу. У 1180 року влада перейшла до онука Тайра Кійоморі Антоку. Того ж року після жахливого урагану, що атакував Кіото, було прийнято рішення про перенесення столиці до Фукухари, яким володіли Тайра.

У 1181 році надмірна концентрація влади викликала невдоволення представників панівного імператорського дому, яких підтримав клан Мінамото. В подальшій боротьбі, відомій як війна Ґемпей, що почалася 1181 року, клан Тайра на чолі із Мунеморі до 1183 року утримував сильні позиції. Але вже у 1183 році зазнав поразки й вимушений був відступити з Кіото, але зберігав під владною значну кількість провінцій. Під час боротьби всередині клану Мінамото війська Тайра спробували перейти у наступ. Але у 1184—1185 роках зазнали нових поразок. У 1185 році Мінамото повністю знищили клан Тайра.

Характеристика

Більшість дослідників характеризують диктатуру Тайра як військово-самурайську диктатуру, в рамках якої при формальному збереженні владних повноважень імператора й екс-імператора реальним правителями Японії були голови самурайського клану Тайра. Їх правління символізувало остаточний перехід влади від аристократії до самурайського стану, посилення ролі військовиків у політичній системі. Тайра остаточно ліквідували надільну систему, закріпили законодавчо практику надання дрібним феодалам і самураям володінь з селянами. Цим завершено період феодалізації країни. Цю політику розвинули Мінамото, встановивши свою владу 1185 року.

Тайра проводили активну зовнішньоторгівельну політику. Основними партнерами були Корея і Китай (в той частині, де панувала Південна Сун). Відновилися після тривалої перерви культурні взаємини та дипломатичні контакти.

Джерела

  • Sansom G. A History of Japan to 1334. Tokyo, 1981.
  • Reischauer E.O. Japan: The Story of a Nation. New York–London–Tokyo, 1990
  • Рубель В. А. Коріння й генезис стану bushi (самураїв) в середньовічній Японії//Східний світ, 1996, № 2
  • James L. Huffman, Modern Japan. An Encyclopedia of History, Culture, and Nationalism. Garland Publishing, Inc. New York, 1998.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.