Мінамото
Мінамото (яп. 源, мінамото) — група родів стародавньої і середньовічної Японії, що походила від дітей імператорів, яким було відмовлено у статусі принців і переведено до розряду підданих шляхом надання прізвища «Мінамото» (源, «джерело») і титулу «асон» (朝臣, «слуга династії»). Ці роди також відомі як Ґендзі (源氏, «рід/роди Мінамото») або Ґенке (源家, «дім/доми Мінамото»). Хоча спочатку Мінамото мали престижний статус аристократичної родини, вони швидко перетворилися на самураїв через постійне виконання воєнних завдань столичного уряду.
Короткі відомості
Перше надання прізвища «Мінамото» відбулося за правління імператора Саґа (809—823). Його був удостоєний сьомий син правлячого монарха — Мінамото но Макото. Його вважали зайвим претендентом на престол, а тому знешкодили, перевівши у ранг підданих. Згодом, «небажані» діти імператорів Сейва, Муракамі, Уда і Дайго також були позбавлені привілеїв і перетворені на чергових підданих «Мінамото».
Подібна практика імператорського уряду, який ліквідовував таким чином зайвих принців і зменшував бюджетні витрати на імператорську родину, призвела до появи 21 роду Мінамото. Аби уникнути плутанини ці роди називали за іменами монархів, за правління яких засновники роду отримали нове прізвище і титул. Наприклад, рід Міномото, що походив від дітей імператора Саґа називався Саґа Ґендзі, а Мінамото-нащадки монарха Сейва — Сейва Ґендзі. Останній був найчисельнішим. Він дав початок багатьом новим самурайським родам — Асікаґа, Такеда, Нітта та іншим.
Рід Мінамото лінії Сейва перебував у постійній боротьбі за владу з представниками роду Тайра лінії Камму. У 1156 і 1160 роках самураї Тайра спромоглися винищити більшу частину роду Мінамото і встановити у Кіото диктатуру. Однак її знищив Мінамото но Йорітомо (1147—1199), який зумів вижити під час репресій Тайра і повстати проти них у 1180-х роках. За підтримки імператора, йому вдалося знищити головних представників ворожого роду і встановити у місті Камакура перший самурайський уряд — сьоґунат.
Оскільки Мінамото були засновниками сьоґунату, за ними закріпилося спадкове право бути сьоґунами. Так після падіння Камакурського сьоґунату у 1333 році, новий сьоґунат Муроматі було започатковано родом Асікаґа, нащадками Мінамото, а останній Едоський сьоґунат також було засновано гілкою Мінамото — родиною Токуґава.
У пізньому середньовіччі серед самураїв було популярним відносити своїх пращурів до роду Мінамото, наряду з родами Тайра, Фудзівара і Татібана.
Представники
Див. також
Література
- 『新訂増補国史大系・尊卑分脉 第1篇』吉川弘文館 黒板勝美、国史大系編修会(編）ISBN 4642003622
- 『新訂増補国史大系・尊卑分脉 第2篇』吉川弘文館 黒板勝美、国史大系編修会(編）ISBN 4642003630
- 『新訂増補国史大系・尊卑分脉 第3篇』吉川弘文館 黒板勝美、国史大系編修会(編）ISBN 4642003649
- 『新訂増補国史大系・尊卑分脉 第4篇』吉川弘文館 黒板勝美、国史大系編修会(編）ISBN 4642003657
- 『新訂増補国史大系・公卿補任 第1篇』吉川弘文館 黒板勝美(編）ISBN 4642003568
- 『新訂増補国史大系・公卿補任 第2篇』吉川弘文館 黒板勝美(編）ISBN 4642003576
- 『新訂増補国史大系・公卿補任 第3篇』吉川弘文館 黒板勝美(編）ISBN 4642003584
- 『新訂増補国史大系・公卿補任 第4篇』吉川弘文館 黒板勝美(編）ISBN 4642003592
- 『新訂増補国史大系・公卿補任 第5篇』吉川弘文館 黒板勝美(編）ISBN 4642003606
- 『国史大事典 第13巻』吉川弘文館 国史大辞典編集委員会(編）ISBN 4642005137