Димінський Андрій Іванович

Андрій Іванович Димінський народився 13 грудня 1829 року в селі Борщівці на Поділлі (нині Могилів-Подільського району Вінницької області) в сім'ї кріпаків. Батько був столяром.

Спеціальної освіти не мав. Був дослідником-самоуком.

1840 року закінчив духовну школу в Кам'янці-Подільському.

1848 року Андрій Димінський при Кам'янецькій лікарській управі склав іспити на звання «майстра цирюльничого цеху». Так 19-річний юнак здобув право нижчої медичної практики.

Від 1848 року працював фельдшером у селі Гаврилівці (нині Кам'янець-Подільського району Хмельницької області).

1849 року Андрій Димінський розпочав збирати фольклорні записи.

Від 1850 року був писарем у сільській управі села Пукляки (нині Чемеровецького району Хмельницької області). Тут він одружився із полькою Марією Хобржинською. Від неї Андрій Іванович вивчився польської мови та письма (тому в пізніших записах Димінського трапляються пісні польською мовою). Пізніше Андрій Димінський був писарем в інших волостях.

Від 1856 року Димінський співпрацював із Російським географічним товариством, став його постійним, а згодом і дійсним членом. Від 1860 року — член-співробітник «Вольного экономического общества». Входив до складу Комітету грамотності, був відповідальним за Західно-Подільський регіон. 1862 року рада Російського географічного товариства присудила Димінському бронзову медаль. 1863 року Димінські переїхали в село Струга Ушицького повіту.

1876 року обраний дійсним членом Подільського статистичного комітету.

Помер 1 січня (14 січня за новим стилем) 1905 року в селі Струга (нині Новоушицького району Хмельницької області).

Мав дев'ятеро дітей. Син Йосип Димінський (1853–1893) (друга дитина в сім'ї Димінських) також був фольклористом і етнографом.

На жаль, численні етнографічні записи Димінського, здебільшого, не збереглися. Виняток становлять хіба що «Коллекция подольских сказок, которые в 1850-60-х гг. собрал волостной писарь Дыминский» (частково опубліковані в «Трудах Этнографическо-Статистической Экспедиции в Юго-Западный край»), «Казки та оповідання з Поділля в записах 1850-1860-х років» (видані в 1928 році у Києві) та деякі інші матеріали. Серед них:

• «Подольские и малороссийские любовные песни» (1859),
• «Рассказ крестьянина о тюремных обычаях» (1864).

Всього ж, за далеко неповними даними, Андрій Димінський зібрав близько 2500 народних пісень, 2000 казок, 2000 приказок і загадок тощо. Окрім того, за свою подвижницьку діяльність удостоївся срібної медалі від Російського географічного товариства, членом якого перебував з 1870 року. Був знайомий з багатьма визначними українськими культурно-освітніми діячами: С.Руданським, П.Чубинським, Є.Сіцінським та іншими.

Зібрав 2500 подільських пісень, 2000 казок, 2000 прислів'їв і загадок.

• Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1966. — Т. 1 : А — Кабарга. — 856 с. — С. 597.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — Т. 2. — С. 511.
• Новицький О. М. Димінський Андрій Іванович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1979. — Т. 3 : Гердан — Електрографія. — 551, [1] с., [26] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с. — С. 347.
• Баженов Л. В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців XIX—XX ст.: Історіографія. Біобібліографія. Матеріали. — Кам'янець-Подільський, 1993. — С. 194—195.
• Баженов Л. В. Історичне краєзнавство Правобережної України XIX — на початку XX століть: Становлення. Історіографія. Біобібліографія. — Хмельницький, 1995. — С. 197.
• Рубай Г. Т. Димінський Андрій Іванович // Українська літературна енциклопедія. — Т. 2. — К., 1990. — С. 57.
• Скрипник П. І. Димінський Андрій Іванович // Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2. — С. 386.
• Левченко М. Знадоби до життєпису Андрія Івановича Димінського // Записки історико-філологічного відділу ВУАН. — К., 1928. — Книга 16. — С. 255—272.
• Бабишин С. Подільський етнограф А. І. Димінський // Радянське Поділля. — 1959. — 25 серпня.
• Рябий М. В. Андрій Іванович Димінський // Народна творчість та етнографія. — 1965. — № 2. — С. 76—77.
• Шабліовський В. Є. Відзначення 150-річчя з дня народження А. І. Димінського // Народна творчість та етнографія. — 1980. — № 2.
• Новицький О. М. Фольклористична та етнографічна діяльність А. І. Димінського // Народна творчість та етнографія. — 1980. — № 6.
• Олійник І. Андрій Димінський — етнограф Поділля другої половини XIX ст. // Етнічна історія народів Європи. — 2005. — № 19. — С. 119—125.
• Батирєва І. М. Андрій Іванович Димінський — етнограф-аматор Поділля другої половини XIX ст. // ІІ Міжнародний науковий конгрес українських істориків «Українська історична наука на сучасному етапі розвитку»: Доповіді та повідомлення. — Кам'янець-Подільський, Київ, Нью-Йорк, Острог, 2005. — Т. 1. — С. 343—347.
• Шалак  О. І. Фольклористична діяльність Андрія Димінського: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.01.09 «Фольклористика» / Шалак Оксана Іванівна. — К., 1995. — 18 с.
• Стежками народними, за словом народним // Горбатюк Василь. З-під трави забуття: Подільські шляхи українських письменників. — Хмельницький, 2011. — С. 10—12.

• Шалак О. Українські народні пісні, записані А. Димінським на Поділлі
• Лубко М. П. (Полтава). Вчитель, лікар, народознавець… // Науково-практична конференція «Історія Лисянщини та розвиток краєзнавства в краї» (4—5 вересня 1998 року)
• Народна газета «Є» — «Незвичайні записки Андрія Димінського про привидів»^{[недоступне посилання з липня 2019]}