Струга (Україна)
Стру́га — село в Україні, у Новоушицькій селищній територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. До адміністративної реформи 19 липня 2020 року село належало до Новоушицького району[1]. Населення становить 1399 осіб (із 738 дворів).
| село Струга | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна |  Україна | ||||
| Область | Хмельницька область | ||||
| Район/міськрада | Кам'янець-Подільський район | ||||
| Громада | Новоушицька селищна громада | ||||
| Облікова картка | Струга | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1530 | ||||
| Населення | 1675 | ||||
| Площа | 5,903 км² | ||||
| Густота населення | 283,75 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 32632 | ||||
| Телефонний код | +380 3847 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 48°47′38″ пн. ш. 27°18′46″ сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
292 м | ||||
| Водойми | річка Калюс та два сільських ставки | ||||
| Відстань до обласного центру |
110 км | ||||
| Відстань до районного центру |
8 км | ||||
| Найближча залізнична станція | Дунаївці | ||||
| Відстань до залізничної станції |
63 км | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 32632, Хмельницька обл., Новоушицький р-н, с.Струга | ||||
| Карта | |||||
  Струга | |||||
 Струга | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
Загальні відомості
Село розташоване у багатій на водні об'єкти місцини: по правий бік від Струги протікає долиною Калюс, а 5 ставків розмістилися на території сільської ради. На півночі межує з селом Каскада, майже передмістям Нової Ушиці, на схід від села розташоване село Мала Стружка, на півдні Куча.
В селі діють нова типова школа, будинок культури, лікарська амбулаторія, дитячий навчальний заклад, аптека, відділення зв'язку, млин, лісництво (також тут знаходиться пилорама), розвинута мережа закладів торгівлі.
Народна самодіяльність представлена танцювальними колективами «Козаченьки» і «Посмішка» та вокальною групою «Вишиванка».
Історія
На місцевості, де виникло село Струга і присілок Струзький Яр, люди жили дуже давно, ще за доби палеоліту, неоліту, трипільської і черняхівської культур. За 2,5 км на північ від села, за 1 км від лівого берега р. Калюс у давнину знаходилось трипільське поселення, на якому знайдено уламки кераміки, двох зернотерток, частково шліфовану сокиру. Також тут є 2 кургани, з них один, великий, на урочищі «Велике поле», а інший, середньої величини — в урочищі «Побите».
Сама назва цього села і присілка Струзький Яр походить від слова «струмок, потік». Такі пояснення подаються в «Словаре української мови» Грінченка і «Топоніміка в школі» С.Бабишина.
Аналіз документів польських королів Владислава ІІ (1434–1444 рр.), Казимира VI (1447–1492 рр.), Сигізмунда ІІ (1530–1572 рр.) про збільшення прав та вольностей польських та руських феодалів, подальше закріпачення селян дають стверджувати, що село Струга вже було в наявності під 1447 рік. В історичних документах воно згадувалось 1530–1540 рр. як спустіле село. В 1566 р. входило до складу королівських маєтків Кам'янецького староства.
Під час війни 1648–1654 рр. через село проходили війська Богдана Хмельницького. В 1672 році прийшли турки і були тут 27 років (1672–1699). В 1702–1704 рр. струзькі селяни брали участь у селянсько-козацькому повстанні проти Польщі під проводом Федора Шпака, Семена Палія і Захара Іскри.
В 1842 році село назавжди перейшло у відання Казенної палати, яка існувала в 1775–1917 рр.
В 1754 р. в Струзі на кошти парафіян була збудована невеличка дерев'яна церква, в 1848–1853 рр. на кошти казни була збудована нова кам'яна п'ятикупольна церква. В 1814 році в Струзі був збудований на кошти Казимира Стемповського кам'яний римо-католицький костел.
В 1844 році в селі відкрита школа, яка називалась сільським училищем.
Після громадянської війни в Струзі був створений орган державної влади, діяв комітет незаможних селян, комісія допомоги голодуючим Півдня України. В 1929 році в селі організований колгосп.
На початку липня 1941 року село було окуповане німецькими військами і було під окупацією до 26 березня 1944 року.
Часи Голодомору на селі
За даними офіційних джерел (тогочасноих ЗАГСів, які хоч і не завжди реєстрували правдиву кількість померлих, саме від голоду, бо було заборонено вказувати, що людина померла голодною смертю[2]) в селі в 1932–1933 роках загинуло близько 13 жителів села. На сьогодні встановлено імена лише 7 осіб. Мартиролог укладений на підставі поіменних списків жертв Голодомору 1932–1933 років, складених Струзькою сільською радою згідно даних місцевого РАГСу (хоча й звіритися з конкретними документальними свідченнями стає майже неможливо, оскільки не всі вони дійшли до наших днів, в силу різних обставин[3] Поіменні списки зберігаються в Державному архіві Хмельницької області.[4]
 Забирали останню зернину. Виганяли із хати вночі, — Як сльозою, садок і хатину Обливали журбою сичі. І душа досі ниє і плаче, — Бо була це і дійсність, і яв... (Михайло Пронченко) |
|---|
|
Кількість померлих і їх особисті дані не є остаточними, оскільки не всі дані збереглися і не все заносилося до книг обліку[5] тому є ймовірність, того, що мартиролог Голодомору в селі буде розширений[6]
Пам'ятки культурної спадщини
- Пам'ятний знак на честь воїнів-односельчан (1941–1945 рр.), братська могила радянських воїнів (1944 р.).
- Іанно-Богословська церква (мур.), діюча, 1850 р.
- Костьол (мур.), діючий, сер. XIX ст.
Відомі люди
- Огороднік Анатолій Петрович — голова Чернівецького обласного апеляційного суду.
- Войнаренко Михайло Петрович — доктор економічних наук (1995), професор (1996).
- У селі помер український етнограф і фольклорист Андрій Іванович Димінський (1829–1905).
- Василенко Василь Олексійович — кандидат фізико-математичних наук (2009).
Символіка
Герб
Затверджений 20 грудня 2010р. рiшенням №4 сесії сільської ради. Автор - В.М.Ільїнський.
У золотому щиті колода натурального кольору в стовп, з зеленими дубовим листям на гілках. Поверх усього срібна пила (струг). В лазуровій главі золоте шістнадцятипроменеве сонце без обличчя. Щит облямований золотим декоративним картушем і увінчаний золотою сільською короною.
Прапор
Прямокутне полотнище складається з трьох частин. Верхня половина прапора блакитного кольору, середня – жовтого кольору, нижня – синього кольору. З лівого боку зображено колоду коричневого кольору з зеленим дубовим листям на гілках, поверх колоди срібний струг. Адже, здавна жителі займались обробкою деревини й основним робочим інструментом був струг. Синій колір символ струмка, від якого походить назва села Струга. Блакитний – колір неба, височини устремлінь, вдосконалення духу, жовтий – могутність, багатство та родючість.
Примітки
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- http://spetskor.dp.ua/art_1165.php Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine. За інформацією Інституту демографії Академії наук України, ці облікові роботи продовжуватимуться на державному рівні, тому що точної цифри ми не знаємо, — зазначала Ольга Шумейко. — До того ж, ЗАГСИ в ті часи не реєстрували правдиву кількість померлих саме від голоду, бо було заборонено вказувати, що людина померла від голоду. Приміром, я маю такий документ під грифом «цілком таємно»: «До Павлоградського райздоровінспектора, особисто. За інформацією начальника спецбюро райвиконкому товариша Набери облздоровідділом одержані відомості про те, що в багатьох селах вашого району спостерігаються випадки смерті з нез'ясованих причин. При чому всі ці випадки в місцевих органах ЗАГСУ не реєструються». Ось зайве підтвердження того, що ми й досі не можемо поставити крапку в цій історії. Для цього Інституту демографії потрібно проводити дослідження за допомогою спеціальних математично-статистичних формул.
- http://spetskor.dp.ua/art_1165.php Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine. До того ж документація тоді велася на неякісному папері, часто не вистачало бланків і писали в простих зошитах, а то й на газетах. А якщо реєстратор потім звільнявся або помирав, то записи могли просто не перенести в книгу. Всіляке траплялося. Також потрібно врахувати, що через десять років була війна й частина книжок могла загинути. Тобто пропуск у документації існує, якби вона вся збереглася, то записів, напевно, було б удвічі більше… (директор Дніпропетровського архіву Ніна Киструська).
- http://adm.km.ua/doc/doc_holod_list1.doc Поіменний список жертв Голодомору 1932–1933 років в розрізі сільських рад і населених пунктів Новоушицького району, складений Державним архівом Хмельницької області
- http://www.archives.gov.ua/Publicat/AU/AU_5_6_2008/22-26.pdf документальний комплекс книг реєстрації актових записів виявився неповним. У більшості областей відсутні книги повністю по окремих містах і районах: від одного міста в Луганській області до 15-ти районів (найбільше) — у Полтавській області. За окремими районами актові записи про смерть збереглися лише по 2-3-х населених пунктах.
- http://spetskor.dp.ua/art_1165.php Архівовано 2 грудня 2013 у Wayback Machine. Джерела збереглися невповні і не всі з тих, що мають статистичні дані, взяті дослідниками до розгяду. Зокрема, досвід досліджень показує, що включення до розгляду документів навчальних закладів, педагогічних училищ, шкіл теж може дати певні кількісні показники. Але, безумовно, це грандіозна робота, і зараз на поточному етапі говорити про певну кількість ще дуже рано (історик, к.і.н., Владислав Грибовський).