Династія Південна Ці

Дина́стія Південна Ці (спрощ.: 南齐朝; кит. трад.: 南齊朝; піньїнь: Nán Qí cháo) — династія, що правила з 479 року Китаєм після повалення династії Лю Сун. Ця династія керувалася імператорами з роду Сяо, першим з яких був Гао-ді. Правління цієї династії тривало 23 роки й відзначалося внутрішньою нестабільністю. Повалена династією Лян у 502 році.

Південна Ці

 479 – 502
Розташування Південна Ці
Імперія династії Південна Ці у 500 році
Столиця Цзінькан
Мови Китайська
Форма правління Монархія
Історія
 - Заснування 479
 - Повалення 502
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Династія Південна Ці

Історія

Засновником династії став впливовий сановник Сяо Даочен, що перебував на службі у династії Лю сун. Він очолив повстання місцевих князів проти імператора Шунь-ді, якого у 479 році скинув з трону. Тоді ж Сяо оголосив себе імператором, утворивши нову династію Південна Ці. В результаті частина знаті втекла на північ до держави Північна Вей.

Сяо Даочен та його наступник Сяо Цзе зуміли придушити спротив поваленого роду Лю, а також деякий час протидіяли атакам династії Північна Вей. Після смерті цих імператорів у 494 році розпочалися внутрішні негаразди, що суттєво послабили південну Ці (Сяо Луань послідовно вбив декількох імператорів). Цим скористалася Північна Вей, яка завдали поразки ціським військам. В результаті один з родичів імператора Сяо Янь у 502 році скинув Південну Ці, утворивши династію Лян.

Культура

За час цієї династії навколо сина імператора принца Сяо Цзиляна склалася поетична співдружність «Вісім друзів з Цзінлін» (Цзінлін ба ю). Серед найвідоміших його представників були Сяо Янь (464-549), Шень Юе (441-513), Сє Тяо (464-499), Ван Жун (467—493). Ці поети намагалися реалізувати в поетичному тексті притаманну китайській мови властивість — наявність мелодійних тонів. Шляхом регламентованого чергування їх зробити вірш більш музичним та інтонаційно багатим, надати йому більш строгу і завершену форму.

Імператори
Посмертне ім'я Особисте ім'я Роки правління Девіз і роки правління
Гао-ді
高帝 Gāodì		 Сяо Даочен
蕭道成 Xiāo Dàochéng		 479–482
  • Цзяньюань (建元 Jiànyuán) 479–482
У-ді
武帝 Wǔdì		 Сяо Цзе
蕭賾 Xiāo Zé		 483–493
  • Юнмін (永明 Yǒngmíng) 483–493
Юйлінь-ван
鬱林王 Yùlínwáng		 Сяо Чжаоє
蕭昭業 Xiāo Zhāoyè		 494
  • Лунчан (隆昌 Lóngchāng) 494
Хайлін-ван
海陵王 Hǎilíngwáng		 Сяо Чжаовень
蕭昭文 Xiāo Zhāowén		 494
  • Яньсін (延興 Yánxīng) 494
Мін-ді
明帝 Míngdì		 Сяо Луань
蕭鸞 Xiāo Luán		 494–498
  • Цзяньу (建武 Jiànwǔ) 494–498
  • Юнтай (永泰 Yǒngtài) 498
Дунхунь-хоу
東昏侯 Dōnghūnhóu		 Сяо Баоцзюань
蕭寶卷 Xiāo Bǎojuǎn		 498–501
  • Юн'юань (永元 Yǒngyuán) 499–501
Хе-ді
和帝 Hédì		 Сяо Баожун
蕭寶融 Xiāo Bǎoróng		 501–502
  • Чжунсін (中興 Zhōngxīng) 501–502

Джерела
  • Rayne Kruger. All Under Heaven. A Complete History of China.—Boston, 2003.— р.212
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.