Династія Пізня Янь
Дина́стія Пізня Янь (спрощ.: 后燕; кит. трад.: 後燕; піньїнь: Hòuyàn) — династія, що правила частиною північно-східного Китаю в період шістнадцяти держав у 386—409 роках. Керувалася імператорами з роду Мужун. Була повалена внаслідок внутрішніх інтриг військовика Фен Ба.
| |||||||||||||||||||||||
Історія
Засновниками династії стали вожді з сяньбійського племені мужунів (одні з предків монголів), від чого панівний рід дістав прізвище Мужун. У 370-х роках мужуни були васалами династії Рання Цінь. У 383 році імператор Сюань Чжао-ді з Ранньої Цінь зазнав нищівної поразки від армії Східна Цзінь. Це призвело до послаблення Ранньої Цінь. У 384 році повстав Мужун Чуй, який у 386 році оголосив себе імператором нової династії Пізня Янь (як спадкоємець династії Рання Янь).
Нова держава вела спочатку війни з Ранньою Цінь, а потім Східною Цзінь. За правління Мужун Сі почалися конфлікти всередині панівних кіл. Зрештою, після низки заколотів, владу здобув впливовий сановник Фен Ба, який у 409 році оголосив себе імператором нової династії Північна Янь.
Імператори
| Посмертне ім'я | Особисте ім'я | Роки правління | Девіз і роки правління |
|---|---|---|---|
| У-чен-ді 武成 Wǔchéng |
Мужун Чуй 慕容垂 Mùróng Chuí |
386–396 |
|
| Хуей Мінь-ді 惠愍 Huìmǐn |
Мужун Бао 慕容寶 Mùróng Bǎo |
396–398 |
|
| Лань Хань 蘭汗/兰汗 Lán Hàn |
398 |
| |
| Чжао У-ді 昭武 Zhāowǔ |
Мужун Шен 慕容盛 Mùróng Shèng |
398–401 |
|
| Чжао-вень-ді 昭文 Zhaowén |
Мужун Сі 慕容熙 Mùróng Xī |
401–407 |
|
| Хуей Мінь-ді 惠愍 Huìmǐn |
Мужун Юнь 慕容云 Mùróng Yún |
407–409 |
|
Джерела
- David A. Graff: Medieval Chinese Warfare, 300–900. London and New York: Routledge, 2002, s. 56 i 63. ISBN 0-415-23954-0.