Дисоціація (хімія)
Дисоціа́ція (англ. dissociation, нім. Dissoziation f) — хімічний процес розкладу молекул на простіші молекули, атоми, атомні групи або йони. Протилежний процес — асоціація.
У кількісному відношенні дисоціація характеризується ступенем дисоціації.
Різновиди
Гетеpолiтична дисоціація — розрив ковалентного зв'язку в молекулi з утворенням двох йонiв протилежного заряду.
Дисоцiацiя пiд впливом електричного поля — збiльшення електропровiдностi електроліту внаслiдок збiльшення числа йонiв у розчинi у випадку надзвичайно сильної напруги (104—105В cм−1) електричного поля.
Дисоцiацiя зв'язку — розрив зв'язку шляхом гетеролізу або гомолiзу. Термiн переважно вживається для гомолiзу.
Дисоціація, індукована зіткненнями — у мас-спектрометрії — процес з участю йонних або нейтральних молекулярних частинок, в якому йон, що стрімко рухається, дисоціює в результаті взаємодії з нейтральною частинкою-мішенню. Це відбувається за рахунок переходу частини трансляційної енергії йона у його внутрішню енергію.
Електролітична дисоціація — дисоціація, що відбувається під впливом електроліту.
Енергія дисоціації
Енергія, необхідна для того, щоб певна частинка продисоціювала на дві частинки. Позначається D. Індекси 0 та е використовуються, щоб позначити, що частинка дисоціює з основного стану (D0) та з мінімуму потенціальної енергії (De).
Див. також
Примітки
Джерела
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0