Дмитрієв Микола Миколайович

Народився 7 жовтня 1955 року у місті Луцьк.

Закінчив історичний факультет Луцького педагогічного інституту.

21 грудня 2013 року представники міжнародного експертного середовища серед російськомовних письменників країн колишнього СРСР, Іспанії, Німеччини та Ізраїлю - члени громадської організації "Международный Совет по фантастической и приключенческой литературе при Союзе писателей России", за результатом голосування всіх членів, прийняли наступне рішення:

"Премия «Во славу Отечества» в категории «За выдающийся вклад в развитие отечественной героико-исторической и военно-приключенческой литературы» присуждается Дмитриеву Николаю Николаевичу (г. Луцк, Украина), автору многочисленных военно-приключенческих произведений, активному организатору литературного процесса — за выдающийся вклад в развитие отечественной военно-приключенческой литературы". [1].

Таке рішення ініціював прозаїк-фантаст Віталій Пищенко з Москви, відповідальний секретар правління Союзу письменників РФ, до якого Дмітрієв вступив у 2012 р. Про це сам Пищенко повідомив на своєму сайті. [2].

У 2012 р. Дмитрієв виступив консультантом при написанні нової книги Андрія Кокотюхи «Червоний», що передує в багатьох українських рейтингах. У ній йдеться про подвиг вояків УПА, котрі воювали на два фронти, а потім поширювали свої ідеї серед в’язнів ГУЛАГу. [3].

Творчість Дмитрієва високо оцінив волинський політик Вітер Валентин Степанович - заступник голови Волинської облради у 2010-2014 роках, голова Волинської облради в 2014-2015 роках. Як висловився Вітер для журналу "Віче":

"Ще ж є Бортніков Сергій Іванович і Микола Дмитрієв, твори яких посідають перші місця в багатьох московських рейтингах. На жаль, про це не завжди знають навіть волиняни. Мабуть, тому, що немає пророків на рідній землі. Українські видавництва не заохочують авторів, ба навіть часто-густо вважають, що їхні твори не матимуть фінансової перспективи. Отож нещодавно я посприяв виданню книжки Миколи Дмитрієва «Рубін з корони Вітовта». Парадокс: у Росії на твори цього прозаїка полюють, а в Україні він мусить шукати спонсорів! До речі, дія згаданої гостросюжетної оповіді розгортається в середньовічному Луцьку під час правління великого литовського князя Вітовта". [4].

Українською мовою опублікував наступні книги:

• «Западня: детектив». — Луцьк: Надстир'я, 2010. — 366 с.
• «Рубін з корони Вітовта: історична повість». — Луцьк: Волинські старожитності, 2013. — 336 с.

[5].

Російською мовою опублікував наступні 15 книг (романи та збірники повістей, оповідань):

• «Любой ценой (сборник)» (Москва, 2010).
• «Казна императора» (Москва, 2010).
• «Тайна объекта „С-22“» (Москва, 2011).
• «Обязан выжить (сборник)» (Москва, 2011).
• «Майор из Варшавы» (Москва, 2012).
• «Третья причина» (Москва, 2012).
• «Под тремя башнями» (Москва, 2013).
• «Огненной тропой» (Москва, 2013).
• «Брестские ворота» (Москва, 2014).
• «Рубин из короны Витовта» (Москва, 2014).
• «Желтый саквояж» (Москва, 2014).
• «Карта царя Алексея» (Москва, 2016).
• «Горький сентябрь» (Москва, 2017).
• «В грозный час» (Москва, 2018).
• «На торный путь» (Москва, 2019).