Публіцистика

Публіци́стика (від лат. publicum  — «громадськість») — напрям літературної і журналістської творчості, який дієво досліджує, узагальнює і трактує з власного погляду важливі суспільно-політичні питання та інші виклики суспільства, з метою впливу на суспільну думку та існуючі політичні інститути, використовуючи при цьому засоби логічного мислення та емоційного впливу[1].

Журналістика
Шаблони · Категорія · Портал

Від суто наукового твору публіцистичний відрізняється наявністю авторської оцінки явищ (подекуди суб'єктивної) та спонуканням до висновків на майбутнє.

Призначення публіцистики

Михайло Драгоманов, «Чудацькі думки про українську національну справу».

У публіцистики є два основних призначення:

  • утворювати громадську думку;
  • викликати прагнення зміни або навпаки збереження дійсного суспільного ладу.

Публіцист не просто описує чи поєднує дані, повідомляє про сучасні виклики — він роз'яснює й переконує, обговорює й викриває, закликає до дії, підштовхує до певного рішення. У публіцистичних творах з'єднуються мовно-образні особливості наукового дослідження і ораторського мовлення, невимушена жвавість розмовної говірки і чітка впорядкованість літературної мови.[1]

Важливою властивістю сучасної публіцистики є її науковість. «Сплав» науки і публіцистики виражається в прагненні журналістів всебічно осмислити підняте питання, дати зважену й точну оцінку висвітленому явищу, довести до кожного отримувача свою правоту, переконати його не безпідставними доказами, а цифрами, точними даними, логічними підтвердженнями, посиланнями на першоджерела. Поважне і глибоке дослідження суспільних непорозумінь, викликів свіжість думки і слова, достовірність — ось ознаки, які дозволяють говорити сьогодні про публіцистику як різновид ледь не наукової діяльності.

Напрями публіцистики

До публіцистичних жанрів належать: есе, нарис, замальовка, фейлетон, памфлет, гумореска, байка, пародія, хроніка, портрет.

Див. також

Примітки

  1. Феномен публіцистики: проблема дефініційї — Титаренко М., Науковий вісник Львівського університету, 2007

Джерела

  1. Михайлин І. Л. Основи журналістики, Навчальний посібник. — К: Центр учбової літератури, 2011.

Література

  • В. Портников. Політична публіцистика // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.590 ISBN 978-966-611-818-2
  • Телевізійна публіцистика: методологія, методи, майстерність / Ю. Г. Шаповал; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2002. — 232 c. — Бібліогр.: 223 назв.
  • Павлюк І. Письменники у пресі: українськомовний культурно-інформаційний простір Полісся, Холмщини, Підляшшя (1917—1944) та Волині 1917—2000 років: Монографія. — Луцьк: ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2010. — 148 с.
  • Павлюк І. Українська письменницька публіцистика 1920-2000-х років: Монографія. — Саарбрюккен: LAP LAMBERT Academic Publishing, 2019. — 220 с.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.