Довгопол Віталій Іванович
Довгопол Віталій Іванович (25 грудня 1911 — 11 серпня 1999) — доктор економічних наук, професор.
Довгопол Віталій Іванович | |
---|---|
Народився |
25 грудня 1911 Лемешівка, Городнянський повіт Чернігівська губернія |
Помер |
11 серпня 1999 (87 років) Єкатеринбург, Росія |
Поховання | Широкореченське кладовищеd |
Країна | СРСР |
Діяльність | науковець, політик |
Alma mater | Уральський державний технічний університетd |
Посада | депутат Верховної ради СРСР |
Звання | професор |
Ступінь | доктор економічних наук |
Нагороди |
Біографія
Віталій Іванович Довгопол (25 грудня 1911, с. Лемешівка Городнянського повіту Чернігівської губернії — 11 серпня 1999 року, г. Екатеринбург) — вчений-металург, радянський партійно-державний діяч. Лауреат Сталінської премії і Державної премії СРСР. Доктор економічних наук (1971), професор (1976). Заслужений металург РРФСР (1978). Почесний громадянин міста Нижній Тагіл (1981).
Діяльність
Із селянської родини. Закінчив профтехшколу (1930). З вересня 1928 працював учителем лікнепу і вчителем початкової школи в селах Корюківського району України. З вересня 1931 — студент інженерно-економічного факультету Уральського індустріального інституту. З серпня 1935 року — керівник групи чорної металургії Свердловського облплану. З жовтня 1936 року — на Уральському вагонобудівному заводі (м. Нижній Тагіл) — заступник начальника копрового цеху, з жовтня 1937 року — начальник формувального відділення цеху чавунних вагонних коліс, з квітня 1939 року — начальник відділу підсобних підприємств ливарних цехів. З травня 1941 року — завідувач відділом чорної металургії Нижнєтагільського міськкому ВКП (б). З липня 1941 року в РККА на Далекосхідному фронті — начальник інженерного відділу військово-технічного складу, з вересня 1945 року — начальник відділу трофейної 25-ї армії. З червня 1947 року — заступник секретаря Нижнєтагільського міськкому ВКП (б) з промисловості. З січня 1948 року працював на Уральському вагонобудівному заводі заступником головного металурга, з липня 1948 року — начальник цеху чавунних вагонних коліс, з лютого 1950 року — секретар парткому і одночасно з березня 1950 року — парторг ЦК ВКП (б) КПРС на заводі.
Одночасно в 1950 році закінчив металургійний факультет Уральського політехнічного інституту. З листопада 1954 працював завідувачем відділу обкому промисловості Свердловського КПРС. У грудні 1955 року затверджений першим секретарем Нижнєтагільського міськкому КПРС. З квітня 1962 року — другий секретар Свердловського обкому КПРС. У 1965 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук і на його прохання був звільнений від керівної партроботи.
З березня 1966 по січень 1984 року працював директором Уральського НДІ чорних металів. У 1969 році був затверджений старшим науковим співробітником інституту, в 1971 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук. З листопада 1983 року — персональний пенсіонер союзного значення.
Автор близько 170 наукових робіт, в тому числі восьми монографій в області технології, економіки та історії металургійного виробництва. Автор більше 100 винаходів.
У 1970-1987 роках — голова Свердловського обласного правління науково-технічного товариства чорної металургії. У 1970-1985 роках — голова Свердловської обласної ради науково-технічних товариств. У 1976-1986 роках — голова секції історії металургії радянського національного об'єднання істориків природознавства і техніки при Академії наук СРСР. З 1984 року — почесний член Всесоюзного науково-технічного товариства чорної металургії.
Член ВКП (б) з 1939 року. Делегат XIX—XXIII з'їздів ВКП (б) КПРС.
Депутат Верховної Ради СРСР V—VI скликань. Член комітету парламентської групи Верховної Ради СРСР В. І. скликання.
Нагороди
- Орден Леніна (1958)
- Орден Жовтневої революції (1981)
- Два ордени Вітчизняної війни II-го ступеня (1945, 1985)
- Орден «Знак Пошани» (1966)
- Медалі СРСР, РФ, КНДР
- Медалі ВДНГ СРСР
- Лауреат Сталінської премії (1950)
- Лауреат Державної премії СРСР (1979)
- Лауреат Всесоюзної премії імені академіка І. П. Бардіна (1982)
Джерела
- Свободная энциклопедия Урала