Договір між Союзом РСР і Німеччиною про радянсько-німецький кордон (1941)

Договору передувала довга історія відносин Росії,— як імперської, так і комуністичної,— з народами Прибалтики, що входили до складу різних країн.

На етапі цих стосунків, що безпосередньо передував підписанню Договору, СРСР у 1939—1940 роках анексував прибалтійські держави (за винятком Фінляндії, що чинила збройний спротив) [1].

Згода Німеччини на анексію прибалтійських країн була передбачена Таємним протоколом до Угоди про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом (ст.1). Одначе Литва, згідно протоколу, входила до «сфери інтересів Німеччини».

При підписанні Договору про дружбу та кордон між СРСР та Німеччиною 28 вересня 1939 року, з ініціативи СРСР був підписаний спеціальний Таємний протокол [2], яким пункт 1 Таємного додаткового протоколу від 23 серпня 1939 року мав бути «виправлений», «відбиваючи той факт, що територія Литовської держави відійшла до сфери впливу СРСР». Передбачалося також, що «Уряд СРСР вживе спеціальних заходів на Литовській території для захисту своїх інтересів»[3].

У такий спосіб СРСР та Німеччина створили сприятливі умови для реалізації радянської анексії. Тоді ж було узгоджено, що невелика частина території Литви все ж відходить до Німеччини. Але вже в липні 1940 року, коли Литва ще зберігала державний суверенітет, Вячеслав Молотов [4] звернувся до уряду Німеччини із пропозицією передати цю частину території на південному заході Литві [5]. Йшлося про Вилкавишкіський повіт та частини Маріямпольського, Сейненського та Алітуського повітів із населенням 184.108 осіб [6]. 7 серпня посол Німеччини Ф. фон дер Шуленбург, дав відповідь на це прохання, що уряд Німеччини вимагає компенсації за цю територію [7].

12 серпня В. Молотов передав Ф. фон дер Шуленбургу пам'ятну записку, де обгрунтовувалась неможливість територіальної компенсації [8] і пропонувалося «сплатити протягом двох років 3 млн. 860 тис. золотих доларів, тобто половинну частину тієї суми, котра була свого часу сплачена Сполученими Штатами царському уряду Росії за півострів Аляска», золотом або ж товарами на розсуд Німецького уряду [9].

На пропозицію уряду СРСР про компенсацію у вигляді виплати певної суми Й. фон Ріббентроп відповів 2 вересня, що вона є «неприйнятною», а остаточне рішення німецького уряду буде повідомлене після вивчення питання і його розмови з А. Гітлером [10].

У розмові із А. Гітлером під час візиту до Берліна у листопаді 1940 року В. Молотов за вказівкою Й. Сталіна підняв це питання, оскільки до того часу керівництво Німеччини не відповіло на пропозицію СРСР [11].

Після цього усі перемовини щодо Договору з боку СРСР вів особисто В. Молотов. У період від листопада до підписання Угоди він чинив тиск на представників Німеччини, пов'язуючи підписання Договору із підписанням Господарвської угоди, у якій німецька сторонна була дуже зацікавлена.

29 грудня німецька сторона погодилася на грошову компенсацію за територію у розмірі 13 млн. доларів [12] і надіслало до Москви проект угоди про кордон, що його В. фон дер Шуленбург вручив В. Молотову 2 січня 1941 року [13]. 6 січня сторонами була погоджена сума грошової компенсації у 7,5 млн. золотих доларів, що відповідало 31,5 млн. марок. 9 січня уряд Німеччини прийняв пропозицію уряду СРСР про порядок компенсації за «шматочок» Литви. Німецький уряд погодився отримати одну восьму частину суми поставками кольорових металів протягом трьох місяців, а решту — сім восьмих суми — золотом, шляхом відрахування від платежів Німеччини до 11 лютого згідно господарської угоди 1941 року.

Оборудка з продажу Німеччиною частини литовських земель від осені 1939 року готувалася й здійснювалася без участі уряду Литви.

Підписання угоди відбулося 10 січня 1941 року у Москві Членом Політбюро ЦК ВКП(б), Головою Ради народних комісарів, Народним комісаром закордонних справ СРСР Вячеславом Молотовим та послом Німеччини в СРСР Фрідріхом фон дер Шуленбургом.

Текст Угоди був опублікований 11 січня 1941 року у газеті «Известия» і 1998 року включений до офіційного видання «Документы внешней политики» [14].

Текст Таємного протоколу вперше був оприлюднений у збірці документів «Націонал-соціалістична Німеччина і Радянський союз» Державного департаменту США [15]. Російською мовою вперше опублікований 1983 року у США [16]. У офіційному виданні МЗС РФ його зміст наведений у листі-додатку до Угоди про взаємні товарні поставки між СРСР і Німеччиною від 10 січня 1941 року, де міститься посилання на Таємний протокол, вже на той момент підписаний [17].

Демаркація ділянки кордону на місцевості йшла важко й супроводжувалася тривалими дискусіями, які викликали роздратування обох сторін. Демаркація була завершена 24 травня 1941 року. До того часу СРСР повністю розрахувався за придбану територію золотом та кольоровими металами.

• Документы внешней политики. 1940—22 июня 1941. Т. ХХIII: В 2 кн.— Кн. I. Январь — октябрь 1940.— М.: Междунар. отношения, 1995.— 752 с. (Министерство иностранных дел Российской Федерации) ISBN 5-7133—0753—0 (т. 1) ISBN 5-7133—0752—2
• Документы внешней политики. 1940 — 22 июня 1941. Т. XXIII: В 2-х кн. — Кн. 2 (1) 1 ноября 1940 — 1 марта 1941.— М.: Междунар. отношения, 1998.— 448 с. (Министерство иностранных дел Российской Федерации) ISBN 5-7133-0960-6 (т. 2(1) ISBN 5-7133-0753-0 (т. 1)
• СССР — Германия. Т. 2. 1939—1941. Документы и материалы о советско-германских от-ношениях с сентября 1939 г. по июнь 1941 г. / Сост. Ю. Фельштинский. Предисл. А. Авторханова. — Вильнюс: Mokslas, 1989.— 208 с.
• Семиряга М. И. Тайны сталинской дипломатии. 1939—1941.— М.: Высш. шк., 1992.— 303 с.
• Полпреды сообщают..: Сб. документов об отношениях СССР с Латвией, Литвой и Эстонией: Август 1939 г. - август 1940 г.- М.: Междунар. отношения, 1990.— 544 с. (Министерство иностранных дел СССР) ISBN 5-7133-0354-3

• Пакт Молотова — Ріббентропа
• Договір про дружбу та кордон між СРСР та Німеччиною
• Історія Литви