Докодексовий Голлівуд

Доко́дексовий Голліву́д — період в американській кіноіндустрії між появою звуку в кінці 1920-х[1] і введенням Кіновиробничого кодексу. Хоча кодекс прийнято в 1930 році, проте до 1 липня 1934 він був необов'язковим; до згаданої дати кінокартини більш обмежували місцеві закони, обговорення комітетів студій та громадська думка  — ніж суворе дотримання Кодексу Гейза, який часто ігнорувався режисерами Голлівуду.

Промо-фото Джоан Блонделл 1932 року пізніше заборонене через керівні принципи Кіновиробничого кодексу.

У відсутності кодексу фільми в кінці 1920-х і початку 1930-х містили: сексуальний підтекст, змішані шлюби, ненормативну лексику, незаконне вживання наркотиків, безладні стосунки, проституцію, вчинення аборту, насильство та гомосексуальність. Сильні жінки домінують в таких фільмах: «Жінка», «Личко» і «Рудоволоса бестія»; гангстери у фільмах «Ворог суспільства», «Маленький Цезар» і «Обличчя зі шрамом» розглядалися багатьма скорше як герої, ніж як втілення зла. Поряд з участю сильних жіночих персонажів, фільми порушували жіноче питання, якому пізніше в американських фільмах не приділялася увага. Мерзенні кіноперсонажі отримували користь від «брудних вчинків», в деяких випадках без значних наслідків, вживання наркотиків було темою декількох фільмів. Чимало з найбільших голлівудських зірок, таких як Кларк Ґейбл, Барбара Стенвік і Едвард Ґ. Робінсон розпочинали свою кінокар'єру в цю епоху.

Починаючи з кінця 1933 року і протягом першої половини 1934 року, американські католики почали кампанію проти речей, які вони вважають аморальними у американському кіно.