Дола Бен-Єгуда Віттманн

Девора (пізніше — Дола) народилася 12 липня 1902 року у сім'ї Хемди та Еліезера Бен-Єгуди. Вона та її брати й сестри були одними з перших носіїв сучасного івриту, а її старший брат Ітамар Бен-Аві був першим носієм мови. Дитинство Доли було дуже самотнім, у неї була собака та кішка, про яких вона пізніше сказала, що це були «перші тварини, які говорили сучасним івритом»[2][3], одна з них була самка, інша — самець, щоб діти формували речення з різними статями[4].

1931 року вона познайомилася у Парижі з Максом Віттманном (нім. Max Wittmann)[5], а невзовзі вийшла заміж за нього — німця, який став першим активістом-неєвреєм з підтримки використання івриту в Палестині, і який створив івритомовну сім'ю з носієм івриту[4]. Віттманн був протестантом[2], який не перейшов до юдаїзму. У подружжя не було дітей[2]. Макс помер 26 листопада 1991 року і похований на Міжнародному цвинтарі Церкви Альянсу в районі Єрусалиму Німецька колонія[1]^[а].

Дола померла 18 листопада 2004 року. На момент смерті вона була найстаршим у світі носієм сучасного івриту. У центральному кампусі Єврейського університету на горі Скопус була поминальна служба за нею, адже Дола та Макс жертвували кошти на університет[2]. Дола похована там само, де і чоловік[6].

Батько Доли, Еліезер Бен-Єгуда, був першою людиною, яка створила сім'ю в суворо одномовному середовищі, використовуючи лише сучасний іврит як мову для повсякденного використання. Зазвичай сучасні лінгвісти мають доступ до останніх носіїв мов, тому протилежне явище є досить винятковим. Сучасний іврит є єдиною відомою мовою, у якій лінгвісти мали доступ до перших носіїв «нової» мови, що підтверджує твердження Бен-Єгуди про те, що «мертва» і «свята» мова, така як іврит, може бути відроджена як світська розмовна мова без втручання релігії та попри спротив релігійної громади. Дола пережила свого старшого брата Ітамара на 60 років, доживши до моменту, коли сучасний іврит мав уже сім мільйонів носіїв, включаючи три мільйони носіїв івриту як рідної мови та багатьох неєвреїв.