Долинські

Долинські — шляхетський рід гербу Сас[1] і кілька козацько-старшинських, згодом дворянських родів.

Найбільш відомим є рід, заснований військовим товаришем Іваном Сученком (2-га половина 17 ст.). За родинними переказами, цей рід (гербу «Побуг») виїхав з Речі Посполитої та оселився в Гетьманщині в м. Батурині. Син родозасновника — Яків Іванович (?–1729) — батуринський сотник (1713) та бунчуковий товариш (1724—1729), онук — Карпо Якович (?–1727) — бунчуковий товариш. Син Карпа Яковича — Григорій Карпович (бл. 1722—1799) — ніжинський полковий осавул (1745—1762) та підкоморій Батуринського повіту (1764—1767). 1767 р. у зв'язку з виборами до Комісії законодавчої 1767—1768 очолив автономістський рух ніжинського та батуринського шляхетства, за що зазнав утисків з боку царської адміністрації — засуджений на довічне ув'язнення, але амністований. Пізніше зробив успішну кар'єру — член 2-ї Малоросійської колегії (1783), голова Новгород-Сіверського намісницького верхнього земського суду (1787), статський радник (1796). Його син — Іван Григорович (1746—1809) — член Петербурзької АН (1794), віце-президент Комерц-колегії (1799—1809), таємний радник (1802). Йому належать переклади з німецької мови кількох розділів із «Сокращенной географии» А. Бюшинга — «О географии вообще», «О Европе», «О Российской империи» (М., 1766) та праці Г.-Ф. Міллера «О народах, издревле в России обитавших» (СПб., 1773).

Рід внесено до 6-ї частини Родовідної книги Чернігівської губернії, а герб — до 7-ї частини «Общего гербовника дворянских родов Всероссийской империи».

Серед інших родів Долинськиї відомим є рід, що походить від Лаврентія Долинського (2-га половина 17 ст.). Його нащадки служили в Гетьманщині бунчуковими та військовими товаришами.