Батурин

Батурин роміщений в межах крайньої південно-східної частини Чернігівського Полісся, на лівому березі річки Сейму, у зоні поступового переходу від поліських до лісостепових ландшафтів, чим зумовлена різноманітність комплексу природних умов та ресурсів.

У геоструктурному відношенні територія відноситься до Дніпровсько-Донецької западини, виповненої потужною товщею (декілька кілометрів) осадових відкладів крейди, палеогену та четвертинних. Останні представляють інженерно-геологічний шар і мають потужність в межах міста понад 10 — 50 м.

Орогідрографічні умови та літологія материнських порід зумовили формування в межах міста ґрунтів: на терасах — опідзолені сірі та темно-сірі на лесовидних суглинках, на заплаві та низьких терасах — лучні та дернові глеюваті та глеєві на алювіальних відкладах, у тому числі в комплексі з пісками слабо задернованими. Механічний склад ґрунтів легкий — від піщаного до глинисто-піщаного. В цілому рівень родючості ґрунтів високий.

Алея парку «Кочубеївський»

Геоморфологічно територія являє собою низовинну моренно-зандрову слабо хвилясту рівнину з невеликими лесовими островами, розчленовану сучасною долиною р. Сейм. Абсолютні відмітки поверхні в межах міста змінюються від 115 до 125 м на заплаві до 150 м на терасах. Заплава річки бугриста, пересічена старицями, озерами та заболоченими зниженнями рельєфу. Загальний ухил поверхні спостерігається як у бік річки, так і на південь.

Гідрологічна мережа території представлена р. Сейм (ліва притока р. Десни), яка перетинає місто в напрямку з південного сходу на північний захід, та озерами.

Однією з найбільших водойм міста є озеро Шовковиця, яке розташоване в проточній балці в південній частині Батурина. Води озера здавна відомі цілющими властивостями щодо лікування зору людей і використовувались у XIX ст. для лікування військових. Район «Шовковиця» існував в дореволюційний період як курортна зона.

Рельєф території Батурина характеризується як рівнинний, слабо розчленований пологими балками та блюдцеподібними пониженнями. Основна територія міста розташована на плато вододілу Сейму, що являє собою височину, найвищі позначки рельєфу якої розташовано в районах Степанівської та Базарної гір. Долина Сейму та яружно-балкових урочищ складають систему просторових комплексів різного таксономічного рангу.

В околицях міста є гідрологічний заказник місцевого значення Білинне.

Найімовірніше, назва походить від руського діалектного «батура» — башта, вежа, або від тюркського імені Батур (Патур, Петер, Петро або за іншою версію Батир — богатир), серед носіїв якого є відомі князі-мурзи часів Золотої Орди.

Назва Батурин не зустрічається в давньоруських літописах, але згадка 1625 р. «городища Батурин» в указі королівської канцелярії Речі Посполитої майже одночасно з літописними городищами Ніжин, Бахмач та ін., дозволяє припускати, що і Батурин зберіг свою первісну назву.

Срібна монета 10 гривень 2005 р. «Батурин» із серії «Гетьманські столиці»

Опис герба міста Батурина: в малиновому полі золоте серце, із вписаним малиновим козацьким хрестом; обабіч серця срібні: з правого боку зірка, з лівого — півмісяць, обернений рогами вправо, над ним — синя хоругва із золотим древком.

Опис прапора міста Батурина: прямокутне полотнище синього кольору із співвідношенням сторін 1:1 (згідно з еталоном 100 Х 100 см). У центрі прапора малиновий козацький хрест, обабіч якого срібні: з правого боку зірка, з лівого — півмісяць, обернений рогами вправо. По периметру, окрім сторони від древка, полотнище обрамлене лиштвою жовтого кольору, розмір якої складає 1/10 загальних розмірів[11].

Більшість вулиць носять назви на честь українських гетьманів, видатних уродженців міста, а також культурних і державних діячів. 

У 2018 р. в Батурині діяли Паліативне відділення № 1 Бахмацької центральної районної лікарні та Батуринська лікарська амбулаторія КЗ «Бахмацький районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Бахмацької районної ради Чернігівської області[12].

• Батуринський дошкільний навчальний заклад «Віночок» (ясла-садок) Батуринської міської ради. Адреса — вул. В.Ющенка, 47.
• Батуринська загальноосвітня школа І-III ступенів імені Григорія Орлика[13]. Адреса — вул. В.Ющенка, 47.
• Батуринська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів[14] працювала у 1961–2020 роках. Адреса — вул. Партизанська, 1.

У місті поштові послуги надають такі компанії: філія національного оператора УДППЗ «Укрпошта» та Нова Пошта.

У Батурині 5-значні телефонні номери. Код міста 04635. Оператор фіксованого зв'язку — ВАТ «Укртелеком».

Послуги стільникового зв'язку тут надають оператори: Київстар, Vodafone та lifecell. Місто має покриття 3G та 4G мобільного зв'язку.

Банківська система представлена відділенням ВАТ «Державний ощадний банк України». Працюють банкомати Ощадбанку та ПриватБанку.

Через Батурин пролягають автошляхи М02 та Р61.

Попри те, що у місті немає автовокзалу, налагоджене міжміське та приміське автобусне сполучення.[15]

Міського громадського транспорту у Батурині немає.

Найближчі залізничні станції — Бахмач-Пасажирський і Конотоп.

• Будинок-музей генерального судді Василя Кочубея
• Палац гетьмана Кирила Розумовського
• Козацький двір
• Музей археології Батурина
• Цитадель Батуринської фортеці
• Кочубеївський парк
• Парк біля палацу К. Розумовського
• Церква Воскресіння Господнього
• Покровська церква
• Замкова церква Воскресіння Господнього
• Каплиця Святого Миколая
• Пам'ятники Батурина.

Див. також Батуринська фортеця, Батуринська трагедія, Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця».

Козацьке свято

• 1990-2013 витоком цього щорічного масового культурно-розважального заходу був культурологічний похід «Дзвін-90», що розпочався 21 липня 1990 року і тривав кілька днів. Влітку 1991 року за ініціативи Товариства української мови, Народного Руху та інших патріотичних організацій проводився комплекс заходів під символічною назвою «Козацькими шляхами». Тоді похід пройшов через міста і села Чернігівщини — Седнів, Березну, Волосківці, Мену, Жовтневе, Сосницю, Новгород-Сіверський, Авдіївку. В Батурин похід прийшов 19 липня 1991, це була головна подія походу, його кульмінація.

З цього часу Козацькі свята стали традиційними і дуже популярними серед місцевих мешканців і гостей міста. Кілька років вони проводилися в останню неділю травня, потім — в кожну другу неділю червня. Оскільки захід проходив в обласному масштабі, основним його організатором виступало відомство по культурі Чернігівської обласної держадміністрації. Активно долучалися до проведення свята Батуринська рада, заповідник «Гетьманська столиця», Батуринська загальнносвітня школа, козацькі організації міста та навколишніх районів, Батуринський Будинок культури, народні умільці та підприємці округи.

Батурин цього дня в різні роки відвідали визначні діячі політики, науки, культури і мистецтв України — Леонід Кучма, Анатолій Кінах, Віктор Ющенко, Іван Плющ, Геннадій Удовенко, Левко Лук'яненко, Юрій Костенко, Ніна Матвієнко, В'ячеслав Кириленко, Лілія Григорович та багато інших. Виступали хорові, хореографічні та інші мистецькі колективи зі всієї України. Проводилися різноманітні козацькі забави, змагання на звання «Кращий козак року» та «Краща козачка року», кінні герці, молодіжні дискотеки, дитячі атракціони, де-філе духових оркестрів, ярмарки майстрів, феєрверки тощо.[16][17] Багатьом гостям припав до смаку смачний козацький куліш, вареники та інші національні наїдки.

• 2014-2017 Козацьке свято проводилося на місцевому рівні.[18]

Батуринфест ШАБЛЯ

• 2018-2019 роки у червні проходив організований Батуринською ОТГ за участі і підтримки партнерів фестиваль козацької культури, що став продовжувачем кращих традицій Козацького свята.[19][20]

• У 2020 фестиваль перенесено на рік у зв'язку з карантином через коронавірус.[21]

• У 2021 фестиваль відбувся 21-22 серпня.[22]

День пам'яті Батурина

Меморіальний захід. Проходить щорічно 13 листопада біля Пам'ятника жертвам Батуринської трагедії 1708 р. на території Цитаделі Батуринської фортеці в пам'ять про захисників і мирних мешканців Батурина — столиці гетьмана І. Мазепи, які загинули від рук російського генерала О. Меншикова 2 (13) листопада 1708 р., відстоюючи право на незалежну українську державу.[23][24]

Шепочуть вітри про минуле, Гуде над могилами дзвін. Батурин, Батурин, Батурин! Як символ для всіх поколінь. - Валерій Залізний

Бур'ян — радянський художній фільм, соціальна драма, режисер Анатолій Буковський. Зйомки проходили в 1966 р.

• Білоус Антон Андрійович — український видавець на еміграції, лікар Армії УНР під час Української революції.
• Буток Володимир Георгійович — повний кавалер ордена Слави, учасник Другої світової війни.
• Галайба Василь Васильович — український краєзнавець та києвознавець.
• Гладкий Петро Дмитрович — український мовознавець; жертва сталінського терору.
• Кадун Микола Васильович — Герой Радянського Союзу, капітан Робітничо-селянської Червоної Армії.
• Кирей Василь Тадейович — український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії Української Народної Республіки.
• Маслов-Стокоз Василь Павлович — український письменник, публіцист.
• Орлик Григорій Пилипович— генерал-лейтенант французького короля Людовика ХV, син гетьмана Пилипа Орлика.
• Ситник Олександр Васильович — український скульптор.
• Соколов Валентин Євгенович — Герой Радянського Союзу, моряк-підводник, капітан 1-го рангу.
• Хоменко Арсеній Петрович — український демограф.

• 1620-ті — 1633 — однойменне поселення Чернігівського воєводства Речі Посполитої;
• 1633—1649 — центр Батуринської волості (округу) у складі Новгород-Сіверського повіту Чернігівського воєводства Речі Посполитої;
• 1649—1652 — центр Батуринської сотні Чернігівського полку Гетьманщини;
• 1652—1781 — центр Батуринської сотні Ніжинського полку Гетьманщини;
• 1669—1708; 1750—1764 — резиденція гетьманів Д.Ігнатовича (Многогрішного), І.Самойловича, І.Мазепи, К.Розумовського;
• 1781—1791 — центр Батуринської волості Коропського повіту Новгород-Сіверського намісництва Російської імперії;
• 1791—1796 — центр Батуринської волості Конотопського повіту Чернігівського намісництва Російської імперії;
• 1796—1802 — центр Батуринської волості Конотопського повіту Малоросійської губернії Російської імперії;
• 1802—1856 — центр Батуринської волості Конотопського повіту Чернігівської губернії Малоросійського генерал-губернаторства Російської імперії;
• 1856—1917 — центр Батуринської волості Конотопського повіту Чернігівської губернії Російської імперії;
• 1917—1922 — центр Батуринської волості Конотопського повіту Чернігівської губернії (належав різним урядам: революційному комуністичному, Української Народної Республіки, Української держави гетьмана П. Скоропадського, Української Соціалістичної Радянської Республіки, серпень-листопад 1919 — зона окупації військами А. Денікіна);
• 1922—1923 — центр Батуринської волості Конотопського повіту Чернігівської губернії Української РСР;
• 1923—1925 — село, центр Батуринського району Конотопської округи Чернігівської губернії Української РСР;
• 1925—1930 — село, центр Батуринського району Конотопської округи Поліського підрайону Української РСР;
• 1930—1932 — село, центр Батуринського району Поліського підрайону Української РСР;
• 1932—1935 — село Бахмацького району Чернігівської області Української РСР;
• 1935—1941 — село, центр Батуринського району Чернігівської області;
• 1941—1943 — село, центр Батуринського району Чернігівської області прифронтової території Німеччини (зона окупації Німеччини);
• 1943—1960 — село, центр Батуринського району Чернігівської області Української РСР;
• 1960—1991 — селище міського типуБахмацького району Чернігівської області Української РСР;
• 1991—2008 — селище міського типу Бахмацького району Чернігівської області України;
• 2008—2020 — місто районного значення Бахмацького району Чернігівської області України;
• З 2020 р. — місто районного значення Ніжинського району Чернігівської області України.

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
• Володимир Мезенцев. Архітектурно-археологічні дослідження у Батурині // Свобода. № 19, 7 травня 2010 р., С. 19-20.
• Загибель Батурина 2 листопада 1708 р. / Сергій Павленко. — 2-ге вид. — К. : Києво-Могилян. акад., 2009. — 267 с. : іл., портр. — Бібліогр.: с. 259—265 (170 назв), в кінці розд. та в підрядк. прим. — ISBN 978-966-518-409-6
• «Без Батурина важко зрозуміти українців».
• Батуринська старовина: зб. наук. праць, присвячений 300-літтю Батуринської трагедії / [редкол.: З. Когут (голов. ред.) та ін.]. — Київ: Вид-во ім. О. Теліги, 2008. — 480 с. : 32 с. іл. — ISBN 966-355-023-7.
• Батурин: сторінки історії: зб. док. і матер. / [редкол.: О. Б. Коваленко (голова) та ін.]. — Чернігів: Чернігівські обереги, 2009. — 786 с. — ISBN 966-533-408-8.

• Батурин // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1957. — Т. 1, кн. I : Літери А — Б. — С. 75. — 1000 екз.
• БАТУРИН — столиця гетьмана ІВАНА МАЗЕПИ / Документальний фільм // 1993 / Відео
• БАТУРИНСЬКА ТРАГЕДІЯ / Програма Велич особистости / 153 студія // 2018 / Відео
• В. М. Горобець. Батурин // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 202. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
• Батурин
• Облікова картка на сайті Верховної Ради України^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Яким насправді був Батурин
• Батурин («Храми та замки України»)
• Батурин: ліпимо класику
• Батурин. Нові факти^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Батурин. Історична довідка
• Пам'ятай про Батурин-1708
• Пам'ятай про Батурин-1708
• Батурин. Козацька фортеця
• «Україна козацька» АРХІТЕКТУРНО-АРХЕОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ У БАТУРИНІ 2004 р.
• Розкопки залишок палацу гетьмана Мазепи в Батурині