Доля Наталя Костянтинівна

Свою першу роль Наталя Доля отримала у фільмі білоруського виробництва «Белые одежды», ще за три роки до закінчення університету, це була другорядна роль в епізоді фільму. У 1994 році актриса зіграла головну роль у фільмі Олександра Муратова «Геть сором!». У 1995 році закінчила КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого і з цього ж року грає в київському Національному театрі російської драми імені Лесі Українки.

З 1994 по 1999 роки грає провідні ролі в театрі і лише в 1999, після довгої перерви, знову з'являється на великих екранах у чотирисерійному телесеріалі «Сьоме кільце чаклунки», де виконує роль Імеди — дружини Ігліта. У 2002 році бере участь у зйомках телесеріалу українсько-російського виробництва «День народження Буржуя-2» та «Слід перевертня». У 2005 році виконує головну роль у сучасному фільмі-екранізації «Украдене щастя», відомої однойменної п'єси Івана Франка. Також відома за ролями в таких стрічках як «Міф про ідеального чоловіка. Детектив від Тетяни Устинової», «Жага екстриму», «Про Любов», «Осінні турботи» та ін.

• Заслужена артистка України (2003)[1]
• Народна артистка України (2011)[2]

• «І все це було... і все це буде...» (2001)
• «Неймовірний бал» (2001)
• «Царські розбирання або міф про Електру» (2000)
• «Любов і війна» (2000)
• «Маскарадні забави» (2000)
• «Вогонь бажань» (1999)
• «Розлучення по-російськи» (1999)
• «Пригоди на чарівному острові» (1997)
• «Королівські ігри» (1997)
• «Осінні скрипки» (1997)
• «Двері грюкають» (1996)
• «Справжній чоловік на початку тисячоліття...» (1996)
• «Ревнощі» (1995)
• «Історія однієї пристрасті» (1994)

У червні 2018 у відеозверненні підтримала ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[3]

• Наталя Доля на сайті Київського Національного театру російської драми імені Лесі Українки (рос.)
• Профіль на Кино-театр (рос.)