Домовіна (організація)
Домові́на[1], інший варіант наголосу — До́мовіна[ком. 1] (в.-луж. Domowina, Zwjazk Łužiskich Serbow, н.-луж. Domowina, Zwězk Łužyskich Serbow, букв. — «вітчизна»; «союз/ліга лужицьких сербів») — національна організація лужичан.
| Домовіна | |
|---|---|
| в.-луж. Domowina – Zwjazk Łužiskich Serbow | |
 | |
| Тип | соціальний інститут |
| Засновано | 13 жовтня 1912 |
| Країна |
 Німеччина |
| Штаб-квартира | Бауцен |
| Керівник | Dawid Statnikd |
| Вебсайт | domowina.sorben.com/index.htm |
 Домовіна у Вікісховищі | |
Утворена 1912 року в місті Гоєрсверда (Німеччина), об'єднавши понад 30 лужицьких товариств. У 1937 році заборонена і закрита. У 1945 році відновила свою діяльність. Розташовується в місті Бауцен. Видавництво Домовіни випускає літературу лужицькими мовами[2].
Історія
Було засновано 13 жовтня 1912 року в місті Гоєрсверда лужицькими громадськими та культурними діячами Арноштом Бартом, Юрієм Слоденьком, Гандрєм Кроною, Богумілом Швелею, Яном Дворником, Юрієм Деленьком, Августом Лапштіхом, Францом Кралем і Міхалом Навкою[3].
Домовіна об'єднала понад 30 лужицьких організацій. Основними завданнями були захист національно-культурних, соціальних і економічних інтересів лужичан різних станів. Після приходу до влади нацистської влади почався тиск на діяльність організації. З початку 1937 року нацистська влада висунула ультиматум керівникам Домовіни прийняти новий статут з новою назвою організації як «Союз розмовляючих по-вендськи німців». У разі прийняття нового статуту організації влада обіцяла зберегти організацію і серболужицьку пресу. Павло Недо відхилив цей ультиматум, після чого 18 березня 1937 року Домовіна була фактично скасована.
10 травня 1945 року відновила свою діяльність в місті Кроствіц. За часів Східної Німеччини входила в Національний фронт НДР і контролювалася СЄПН.
Сьогодення
Нині штаб-квартира розташована в Бауцені. Включає в себе 15 організацій, в тому числі Союз лужицьких художників, Союз сорбських студентів, Сорбський шкільний союз, Серболужицький Сокіл. Активно діє видавництво, що випускає книги лужицькими мовами.
Входить у Федералістський союз європейських національних меншин, у Товариство народів, що перебувають під загрозою зникнення і в Європейське бюро мовних меншин.
Голови
- Барт Арношт (1912—1927);
- Шевчик Якуб (1927—1930);
- Кшіжан Ян (1930—1933);
- Недо Павол (1933—1950);
- Креньц Курт (1951—1973);
- секретар Юрій Грос (1973—1990). У 1973 році посаду голови було скасовано;
- Циж Бярнат (1990—1991);
- Нагель Ян Павол (1991—1992);
- Якуб Бранкачк (1993—2000);
- Нук Ян (2000—2011);
- Статнік Давид (з 2011 року дотепер).
Примітки
- Коментарі
- Наголос на першому складі, див. Верхнелужицко-русский словарь. — М. : Русский язык, 1974. — С. 30.
- Джерела
- Большая Российская энциклопедия
- Домовина. // knowledge.su. Процитовано 2016-5-16.
- Zur Geschichte der Domowina
Література
- Домовіна /Лаптєва Л. П.// Дінаміка атмосфери — Залізничний вузол [Електронний ресурс]. — 2007. - С. 253. - (Велика російська енциклопедія: [в 35 т.] /Гол. ред. Ю. С. Осіпов; 2004—2017, т. 9). — ISBN 978-5-85270-339-2.
- Гугнін А. А., Введення в історію серболужицької словесності і літератури від витоків до наших днів, Російська академія наук, Інститут слов'янознавства і балканістики, науковий центр слов'яно-німецьких відносин, М., 1997, стор. 154—155, 157—158, ISBN 5-7576-0063-2
- Семіряга М. І. Лужичани. — М., Л., 1955.
- Шевченко К. В. Лужицьке питання і Чехословаччина 1945—1948. — М., 2004.