Допуск (техніка)

До́пуск (англ. size tolerance) — різниця між найбільшим і найменшим граничними значеннями (розмірів, масової частки, маси), задається на геометричні розміри деталей, механічні, фізичні і хімічні властивості. Призначається (обирається) виходячи з технологічної точності або вимог до виробу (продукту). Будь-яке значення параметра, котре опиняється в заданому інтервалі, є припустимим.

Допуск у машинобудуванні

Допуск розміру

Допуск розміру характеризує розсіювання дійсних розмірів в межах від найбільшого до найменшого гранично допустимих розмірів, фізично визначає величину офіційно дозволеної похибки дійсного розміру елемента деталі в процесі його виготовлення. Допуск розміру завжди додатна величина і регламентується системою допусків і посадок.

Позначення

Допуск IT = International tolerance;
Верхнє і нижнє відхилення: ES = Ecart Superieur, EI = Ecart Interieur.
Для отворів — великі букви (ES, D), для валів — малі (es, d).

Основні визначення

  • Розмір — числове значення лінійної величини (діаметра, довжини тощо) у вибраних одиницях вимірювання[1][2].
    • Номінальний розмір — розмір, відносно якого визначаються граничні розміри і який застосовується для відліку відхилень[3]. Номінальні розміри обирають під час конструювання на основі розрахунків або за конструктивними міркуваннями і проставляють на кресленні деталі або з’єднання деталей. Номінальні розміри після розрахунків округлюють до найближчого з рядів нормальних лінійних розмірів згідно з ГОСТ 6636-69 [4], реалізованих на основі рядів переважних чисел.
    • Дійсний розмір — розмір елемента, встановлений вимірюванням[1].
    • Граничні розміри — Два граничні припустимі розміри елемента, між якими повинен знаходитись (або яким може дорівнювати) дійсний розмір[1]. На кресленні деталі або з’єднанні проставляють номінальні розміри, а кожний з двох граничних розмірів визначають за його відхиленням від номінального.
  • Відхилення (відхил[2]) — алгебрична різниця між розміром (дійсним або граничним) і відповідним номінальним розміром[1].
    • Дійсне відхилення (відхил[2]) — алгебрична різниця між дійсним і відповідним номінальним розмірами[1].
    • Граничне відхилення (відхил[2]) — алгебрична різниця між граничним і відповідним номінальним розмірами. Розрізняють верхнє та нижнє граничні відхилення[1]
      • Верхнє відхилення (відхил[2]) ES, es — алгебрична різниця між найбільшим граничним і відповідним номінальним розмірами[1].
      • Нижнє відхилення (відхил[2]) EI, ei — алгебрична різниця між найменшим граничним і відповідним номінальним розмірами[1].
    • Основне відхилення (відхил) — одне з двох граничних відхилень (верхнє чи нижнє), що визначає положення поля допуску відносно нульової лінії. В цій системі допусків та посадок основним є відхилення, найближче до нульової лінії[1].
  • Нульова лінія — лінія, що відповідає номінальному розміру, від якої відкладаються відхилення розмірів у разі графічного зображення полів допусків та посадок. Якщо нульова лінія розташована горизонтально, то додатні відхилення відкладаються вгору від неї, а від'ємні — вниз[1].
  • Стандартний допуск ІТ — будь-який з допусків, що встановлюється системою допусків та посадок[1].
  • Поле допуску — поле, обмежене найбільшим і найменшим граничними розмірами, яке визначається величиною допуску і його положенням відносно номінального розміру. У разі графічного зображення поле допуску міститься між двома лініями, що відповідають верхньому та нижньому відхиленням відносно нульової лінії[1].
  • Квалітет (міра точності) — сукупність допусків, що розглядаються як відповідні одному рівню точності для всіх номінальних розмірів[1].
  • Одиниця допуску i, I — множник у формулах допусків, що є функцією номінального розміру та який служить для визначення числового значення допуску[1].
  • Вал — термін, що умовно застосовується для позначення зовнішніх елементів деталей, включаючи і нециліндричні елементи[1].
  • Отвір — термін, що умовно застосовується для позначення внутрішніх елементів деталей, включаючи і нециліндричні елементи[1].
  • Посадка — характер з'єднання двох деталей, визначений різницею їх розмірів до складання[1].

Квалітет

Величина допуску визначається квалітетом і розміром[2]. Квалітет є мірою точності. Зі збільшенням квалітету точність зменшується (допуск зростає).

  • Допуск за квалітетом позначається буквами IT із вказанням номера квалітету, напр. IT8 — допуск за 8 квалітетом.
    • Квалітети від 01 до 4-го застосовуються для визначення точності виготовлення калібрів, і контркалібрів.
    • Квалітети від 5-го до 12-го застосовують для виготовлення деталей, що утворюють з'єднання.
    • Квалітети від 13-го до 18-го застосовують для задання параметрів елементів деталей, котрі не беруть участь у з'єднаннях і не справляють на них визначального впливу.

Основна залежність задання допусків розмірів:

IT, мкм = K * i,
де K — квалітет (число одиниць допуску), i — одиниця допуску, мкм.

На діаметри від 1 до 500 мм одиниця допуску функціонально зв'язана з номінальним розміром залежністю , мкм.

Абсолютна величина допуску (в мікронах) залежно від квалітету і розміру [2]:

Розмір, мм Допуск, мкм для квалітету
01 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17
До 3 0,3 0,5 0,8 1,2 2 3 4 6 10 14 25 40 60 100 140 250 400 600 1000
3—6 0,4 0,6 1 1,5 2,5 4 5 8 12 18 30 48 75 120 180 300 480 750 1200
6—10 0,4 0,6 1 1,5 2,5 4 6 9 15 22 36 58 90 150 220 360 580 900 1500
10—18 0,5 0,8 1,2 2 3 5 8 11 18 27 43 70 110 180 270 430 700 1100 1800
18—30 0,6 1 1,5 2,5 4 6 9 12 21 33 52 84 130 210 330 520 840 1300 2100
30—50 0,6 1 1,5 2,5 4 7 11 16 25 39 62 100 160 250 390 620 1000 1600 2500
50—80 0,8 1,5 2 3 5 8 13 19 30 46 74 120 190 300 460 740 1200 1900 3000
80—120 1 1,5 2,5 4 6 10 15 22 35 54 87 140 220 350 540 870 1400 2200 3500
120—180 1,2 2 3,5 5 8 12 18 25 40 63 100 160 250 400 630 1000 1600 2500 4000
180—250 2 3 4,5 7 10 14 20 29 46 72 115 185 290 460 720 1150 1850 2900 4600
250—315 2,5 4 6 8 12 16 23 32 52 81 130 210 320 520 810 1300 2100 3200 5200
315—400 3 5 7 9 13 18 25 36 57 89 140 230 360 570 890 1400 2300 3600 5700
400—500 4 6 8 10 15 20 27 40 63 97 155 250 400 630 970 1550 2500 4000 6300

Аналогічні значення регламентуються стандартом на допуски і посадки (Limits and Fits) ISO 286-1:1988 [5].

Допуск форми і розташування поверхонь

Відхилення, або похибки, форми і розташування поверхонь істотно впливають на параметри роботи механізмів, найважливішими з яких є точність і довговічність. Головна відмінність таких відхилень від похибок розмірів полягає у тому, що останні (якщо відсутні відхилення форми і розташування поверхонь) можна компенсувати регулюванням в процесі складання або застосуванням рухомих чи нерухомих компенсаторів. Тому, одночасно із системою допусків і посадок для з'єднань по гладких поверхнях введені і стандарти на допуски форми і розташування поверхонь.

Допуск форми (англ. tolerance of form) — найбільше допустиме значення відхилення форми[6][7][8].

Під відхиленням (похибкою) форми (англ. form deviation) розуміють невідповідність між формою реальної поверхні або профілю, одержаної при обробці (виготовленні), і теоретичною (номінальною) формою поверхні або профілю, що задана в кресленні, яка оцінюється найбільшою відстанню від точок реального елемента по нормалі до прилеглого елемента.

Допуск розташування (англ. tolerance of position) — границя, що обмежує допустиме значення відхилення розташування поверхонь деталей[6].

Відхилення взаємного розташування поверхонь найчастіше оцінюють такими параметрами, як відхилення від перпендикулярності, паралельності, співвісності, торцеве биття, радіальне биття тощо.

Примітки

  1. ДСТУ 2500-94 Єдина система допусків і посадок. Терміни та визначення. Позначення і загальні норми.
  2. ДСТУ ISO 286-1-2002 Допуски і посадки за системою ISO. Частина 1. Основи допусків, відхилів та посадок.
  3. ДСТУ 3321:2003 Система конструкторської документації. Терміни та визначення основних понять
  4. ГОСТ 6636-69 Основные нормы взаимозаменяемости. Нормальные линейные размеры.
  5. ISO 286-1:1988 — ISO system of limits and fits — Part 1: Bases of tolerances, deviations and fits
  6. ДСТУ 2498-94 Допуски форми та розташування поверхонь. Терміни та визначення.
  7. ДСТУ ГОСТ 2.308:2013 Зазначення допусків форми та розміщення поверхонь (ГОСТ 2.308-2011, ІDT).
  8. ГОСТ 24642-81. Допуски формы и расположения поверхностей. Основные термины и определения.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.