Дороги муїсків

Традиція будувати дороги (суна) була притаманна не лише муїсками, а й іншим чибча, особливо тайрона. Були двох видів. Перші представляли собою вимощені дороги, які тягнулися на 500 км, з'єднуючи численні поселення та міста (центри територіально-політичних об'єднань) муїсків. Вони складалися з кам'яних плит.

Також дороги з'єднували копальні та виробничі центри з гончарства та ткацтва з основними ринками держав муїсків в Сорокота, Турмеке та Кояіма. На висоті ці дороги представляли собою зміцнені кам'янисті драбини, рівні та однакової ширини. Між собою на ділянках ущелин та річок поєднувалися підвісними мостами та широкими греблями.

За прокладення, облаштування та підтримку дороги у відповідному вигляді відповідала ута-громада та її голова. Стосовно спеціальних інженерів або доглядачів за дорогами у муїсків немає відомості.

Дороги забезпечувати можливість торгівцям потрапити з одного великого поселення до іншого, інші виходили за межі проживання цього народу, допомагаючи потрапити до сусідніх племен та держав. Найважливішим був шлях відомий як Дорога солі, що тягнувся на сотні кілометрів, поєднуючи соляні копальні в Сіпакірі з великими поселеннями та ринками й входив до племен, що населили узбережжя Атлантичного океану (сьогодні прибережна частина Колумбії). Саме по цій дорозі іспанські конкістадори на чолі з Гонсало Хіменесом де Кесадою потрапили до муїсків. В подальшому якісна мережа муїскських доріг допомогла загарбникам швидко підкорити одну державу за іншою. По таким дорогам пересувалися гінці, яких іспанці за аналогією називали часки (як в інків), оскільки ті виконували ці ж самі функції.

Інша значна дорога тягнулася на південь до м. Кіту, де спочатку була самостійна держава (через нею муїски торгували з державою Чан-Чан). Після підкорення останніх інками, ця дорога пов'язала муїсків з кордонами Тауантінсую.

Такі дороги мостилися за допомогою каміння: або застосовувався флінт, що дрібнили та товкли, а потім трамбували, або викладали дороги (найважливіші) з міцного каміння (це міг бути граніт або ще щось). Навантаження на ці дороги було невелике, оскільки пересували пішки, не маючи в'ючних тварин.

Другий вид доріг представляв собою лише гарно втоптану стежку. Вони створювалися між гірських перевалів, де важко було пройти та створити мощенну дорогу. По ним йшли носії, що переносили важливі вантажі, зокрема бавовну та золото.

• Drennan, Robert 1991 Pre-Hispanic Chiefdom Trajectories in Mesoamerica, Central America and Northern South America. In Chiefdoms: Power, Economy, and Ideology. Timothy Earle. Ed. London: Cambridge University Press