Ткацтво муїсків

Ткацтво муїсків — одна з важливих форм господарської діяльності в державах чибча-муїсків. Мала велике значення з огляду на кліматичні умови, особливо на високогір'ях Кундинамарки і Бояки. Досягло значного розвитку, вироби муїскських ткаль користувалися попитом й вивозилися до інших земель.

Сировина

Основу складала бавовна, яку завозили торгівці муїсків від інших племен і народів, зазвичай вимінюючи на сіль або смарагди. В жодній з держав не зростав бавовник, тому ця сировина була однією з найзатребуванішою серед муїсків. Також використовувалися листя агави, очерет та шкіри тварин.

Техніка

Ткалі муїсків застосовували кам'яне веретено 25-30 см та примітивний дерев'яний ткацький верстат. З бавовняного волокна вони пряли нитки і робили тканини з рівною і щільною структурою. Перед початком роботи тканини фарбували, після цього приступали до безпосереднього створення продукту або забарвлення відбувалося після вироблення тканини — за допомогою методу набійки. Як барвники застосовували різні рослини (квіти, плоди дерева «біха», індіго), мінеральні речовини (окис заліза), різнокольорові глини. Улюбленішими кольорами були чорний і червоний.

Вироби

Насамперед ткався вишуканий якісний одяг, а також кольорові ковдри різного призначення (для святкувань, подарунків, весіль, поховання, загортання мумій). На них зображували зазвичай різні геометричні фігури, що мали ритуальний (часто захисний від духів) сенс, звичайними були смуги-мауре. Втім часто одяг залишався суцільно білим. Для знатних жінок ткалися капелюшки, що мали вигляд ковпаків. Ткалися також стрічки, пояси, військові намети для вождів.

Найякісніші бавовняні тканини призначалися для володарів, жрецтва і знаті. Звичайні члени громади зазвичай користувалися тканина більш низької якості.

З очерету або листя агави зазвичай плели циновки та килимки. Втім внаслідок часу та діяльності іспанських колонізаторів практично нічого з цього доробку не збереглося натепер. Відомо лише, за інформаціями хроністів, насамперед Педро Симона та Лукаса Фернандеса П'єдраіти.

Одяг та взуття

Оскільки клімат в краях муїсків був прохолодний, вони ходили завжди одягненими. Принцип одягу для усіх верств населення був один: вузька сорочка (з рукавами або без), що доходила трохи нижчі колін з оголеними плечима. Її носили чоловіки і жінки. У знаті сорочку розшивали різними прикрасами, у жінок сорочки були більш виточеними.

Іншим одягом були своєрідні ковдри або товсті прямокутні плащі-бой з обрізаними краями, які накидували на плечі й в неї загорталися. Чоловіки, і жінки одним таким плащем обгортали тіло, прикриваючи груди і ноги нижче колін. Цей вид одягу був доволі популярним, оскільки дозволяв широко застосовувати: можна було огорнутися лише від поясу й нижче, використати як покривало та ін. У жінок він трохи відрізнявся: ковдра-плащ була значно нижчі колін, на кінці пристосовувалися дзвіночки, проте плечі були сильно відкриті, а груді майже зовсім оголені, талію підперезував пояс. Для обох статей ткали маленький плащ-чиркат, що накидали на плечі, шпилькою-топо (з золота, срібла, міді, кістки) з'єднували його кінці.

На голову жінки одягали на кшталт бавовняних ковпачків, які не повністю прикривали довге волосся, чоловіки — юрайкас (juraícas), шапки з хутра або шерсті.

Вироблявся також одяг зі шкіри тварин, що уполювали мисливці або напівсвійських оленів муїсків. Проте ці вироби були дуже дорогі й таким одягом зазвичай користувався володар, його найближче оточення, родичі, вища аристократія або військовики за виняткові звитяги.

З пір'я рідких тварин майстри робили головні убори вождів на кшталт тюрбанів. Чим пишніший був такий убір, тим більшу велич являв володар або вождь. Під час війни найкращі вояки-гуеча носили золоті шоломи, інші одягали оброблені голови ведмедів та оцелотів, прикрашені пір'ям.

Взуття муїски не носили, як про це повідомлять іспанські конкістадори та історики. Втім, на думку дослідників, у тих кліматичних умовах потреба в захисті ніг, підошов людини існувала. Можливо взяття було сезонним, але ця гіпотеза наразі не доведена.

Усе тіло і обличчя муїски розфарбовували яскравими барвниками рослинного походження, у відповідності від ситуація (свята, поховань, війни, різних ритуалів).

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.