Доріченко Олесь Васильович

Оле́сь Васи́льович Доріче́нко[1] (*20 вересня 1936(19360920), Київ, — 2020, Київ[2])  — поет, письменник[3], мистецтвознавець, художник, член Київської міської організації НСПУ, член НСМНМУ.[3]

Доріченко Олесь Васильович
Народився 20 вересня 1936(1936-09-20)
Київ, Українська СРР, СРСР
Помер 2020
Національність українець
Діяльність письменник
Alma mater Київське державне хореографічне училище
Премії Мистецька премія «Київ» імені Сергія Колоса (2016)

Біографічні відомості

Народився 20 вересня 1936 р. в м. Києві. Закінчив Київське державне хореографічне училище. Працював солістом балету в провідних творчих колективах України. Лауреат міжнародних конкурсів.[4]

Олесь Доріченко належить до когорти поетів-шістдесятників, які своєю творчістю та високою громадянською позицією наближали час Незалежності України.

Знайомство з численними музеями та митцями, особисті зустрічі з Катериною Білокур, Давидом Сікейросом, Іваном Гончаром крізь часи та відстані запалили в ньому несамовиту жагу до творчості.[3]

Автор збірок поезій «Промені», «Контрасти», «Одностайність», «Круговиди», «Осягнення», «Вікно у вересень», «Назавше», «Майдан пам'яті», «Хрещатий яр», «Мандрівна брама».

Художник Доріченко

Олесь Васильович довгий час тримав свою творчість у великому секреті. Навіть не зізнався про своє хобі приятелеві Івану Марчуку. Думав, критикуватиме, обсміє. А той, коли випадково побачив «козацький» вернісаж, одразу почав дзвонити в різні галереї, щоб домовитися про виставку. Перша експозиція «І слава, і воля» відбулася в Музеї гетьманства у 2002 році, живописує з 1996-го.[5]

Живописець Василь Лопата, приміром, був ошелешений на його ювілейній виставці:

«Треба час, щоб усе це осмислити. Мої козаки зовсім інші, традиційні, а Ваші — ренесансні. Це український Ботічеллі».


вірш Бавитися б хлопчику і безжурно мріяти, книга "вікно у вересень"

Нагороди, відзнаки

Примітки
  1. Національна спілка письменників України
  2. Ясиновський В. (01.10.2020). Вічний райський спокій для мандрівничого. Хвиля Десни.
  3. «Солодка неволя творчості»
  4. Доріченко О. В. Мандрівна брама: Поезії. — К.: Український письменник, 2001. — 119 с.
  5. Господні знаки його українства
  6. Найкращих митців столиці відзначили Мистецькою премією «Київ» // Сайт КМДА. — 2016. — 26 травня.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.