Дочка моряка

Випускники морського інституту завершують навчання вітрильним переходом Батумі-Одеса. Серед випускників і спадкова морячка Ірина. Вдома її чекають мати і батько. Батько не знає, що дочка навчалася морській професії, адже колись він заборонив їй бути моряком. Петро Федосійович впевнений, що дочка вивчилася на медика. Сам Петро Федосійович багато років служив на пасажирському пароплаві «Дельфін», останнім часом капітаном, а тепер вийшов на пенсію. Коли Ірина опиняється вдома, мати вмовляє її не говорити батькові правди, тому що хвилюється за його здоров'я. У пароплавстві Ірина проситься на «Дельфін». Пароплав тільки що закінчив ремонтуватися і отримав нове ім'я «Перемога». Начальник пароплавства намагається відмовити дівчину і радить її сучасний теплохід «Абхазія». Але Ірина мріє про «Перемогу», навіть не дивлячись на те, що штурман «Абхазії» — її однокурсник і найкращий друг Василь Громов. Команда «Перемоги» поступово приймає дівчину-штурмана, хоча без конфліктів не обходиться. Ірині доводиться не раз смикати кермового, якому не вистачає дисципліни і відповідальності за свою справу. В Ірину закохується радист «Перемоги». Його освідчення в коханні чує вся команда, тому що він випадково включив в радіорубці мікрофон. На березі Ірину чекає хворий батько, якому без моря стає все гірше. Ірина побоюється сказати батькові правду і розуміє, що їй все ж краще піти на берег. Вона повідомляє капітану «Перемоги», що наступний рейс «Одеса-Батумі» стане для неї останнім. Але тут батько втікає з дому на «Перемогу». Він купує пасажирський квиток на своє колишнє судно. Нинішній капітан «Перемоги» — його старий друг, той з радістю зустрічає старого моряка і довіряє йому штурвал. У рейсі «Перемога» потрапляє в шторм. Трюм починає протікати, і «Перемога» посилає сигнали про допомогу. На сигнали відгукується тільки іноземне судно «Амфітріон», але просить винагороду за порятунок. «Перемога» відмовляється від такої допомоги, протікання вдається ліквідувати. Тепер вже «Перемога» приймає від «Амфітріона» сигнал «SOS» і посилає йому і його пасажирам на допомогу шлюпки. Під час всіх цих пригод дочка і батько зустрічаються біля штурвалу і з'ясовують відносини. Петро Федосійович переконується, що його дочка — відмінний моряк і нею можна тільки пишатися.

• Автори сценарію — Георгій Гребнер і Олександр Новогрудський
• Режисер — Георгій Тасін
• Оператори — Григорій Айзенберг і Яків Куліш
• Художники — Олексій Уткін і Михайло Юферов
• Композитор — Юрій Мілютін

• Дочка моряка на сайті IMDb (англ.)