Уткін Олексій Олександрович
Уткін Олексій Олександрович (24 березня 1891 — 30 січня 1965) — радянський художник кіно. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1950).
| Уткін Олексій Олександрович | |
|---|---|
| Народився | 24 березня (5 квітня) 1891 |
| Помер | 30 січня 1965 (73 роки) |
| Країна |
 Російська імперія СРСР |
| Діяльність | художник |
| Alma mater | Московська державно-промислова академія імені С. Г. Строганова |
| Жанр | декорація |
| Нагороди |
  |
| IMDb | ID 0882532 |
З життєпису
Закінчив Московське Строганівське училище (1912). З 1926 р. працював у Москві.
Починаючи з 1912 року, оформив понад 60 кінофільмів, серед яких: «Життя Івана Грозного» (1912), «Живий труп» (1918), «Мовчи, смуток … мовчи …» (1918), «Аеро НТ-54» (1925), «Капітанська дочка» (1928), «Останній атракціон» (1929), класика радянської музичної кінокомедії «Веселі хлоп'ята» (1934), «По щучому велінню» (1938), «Мінін і Пожарський» (1939), «Горбоконик» (1941), «О 6 годині вечора після війни» (1944, у співавт.), «Зустріч на Ельбі» (1949), «Композитор Глінка» (1952) та ін.
Також оформив українські фільми: «Оповідання про сімох повішених» (1924), «Укразія» (1925), «Цемент» (1927, у співавт. з Б. Ердманом), «Дочка моряка» (1941).
Література
- Кинословарь: У 2-хт. Т.2. М., 1970. — С.716;
- Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.439.
Посилання
- Олексій Уткін на сайті IMDb (англ.)