Драугр

Дра́угр (давньоскан. Draugr, МФА: [ˈdrɑuɣr̩]; ісл. draugur, МФА: [ˈtrøyːɣʏr];, норв. draugen, фар. dreygur) — в скандинавській міфології мрець, що ожив, подібний до вампірів[1].

Драугр
Draugr
Малюнок Теодора Кіттельсена, на якому зображено драугра
Міфологія скандинавська міфології
Частина від скандинавська міфологія

В фольклорі
Рунічний камінь, за припущеннями встановлений на могилі драугра з написаним на ньому замовлянням.[2]

Тіло драугра може розбухати до великих розмірів, ставати значно тяжчим, іноді не розкладаючись протягом багатьох років. Це й невгамовний апетит, який доходить до людожерства, зближує драугрів з фольклорним образом вампірів.[1]. Іноді зберігається й душа. Зовнішній вигляд драугрів залежить від виду їх смерті: з потопельника постійно стікає вода, а на тілі загиблого бійця наявні рани, що кровоточать. Шкіра може варіюватися за кольором від мертво-білої до трупно-синьої. Торольв у «Сазі про Людей з Піщаного Берега» «все ще не розклався й мав вигляд направду пекельний; він був чорний, як Гель, й величезний, як бик»[3].

Часто-густо про драугрів говорять як про охоронців скарбів могильних курганів[4]. В той самий час існуть легенди про драугрів, які полишають вночі свої гробівці, аби скакати та стрибати дахами будинків, жахаючи людей. Страх перед живими мерцями був у середньовічній Скандинавії та Ісландії доволі великим, про що свідчать численні охоронні замовляння, написані рунами на амулетах того часу. Також можна віднайти написи на могильних плитах, які мали утримувати мерця в його могилі. Крім того, про страх перед драуграми свідчить популярність цієї теми в ісландських сагах та оповідях. В «Оповіді про Торстейна Мерзла Шкіра» язичницька віра у драугрів суміщається з християнськими уявленнями про чорта[5].

Драуграм приписували надприродну силу та магічні вміння: передбачати майбутнє, погоду. Той, хто знає особливе замовляння, може підкорити їх собі. Також в сагах згадується, що вони здатні перетворюватися на різноманітних тварин[1], але при цьому в них залишаються людські очі та розум, який в них був у «людській» подобі. Іноді вони можуть проходити крізь землю[6].

Драугри можуть нападати на тварин та подорожніх, які залишилися на ніч в конюшні, але також можуть й прямо атакувати житло. В зв'язку з цим повір'ям в Ісландії виник звичай стукати тричі в нічний час (вважали, що привиди обмежуються одним)[1].

В мистецтві та поп-культурі
  • Йонас Ліє в своїй містичній новелі «Еліас та драугр» (1902 р.) виводить цю істоту в ролі жахливого морського чудовиська, яке жорстоко повелося з бідним моряком, який вийшов у море.
  • «Draugen» — одна з найвідоміших картин норвезького художника Теодора Кіттельсена.
  • Драугри фігурують в комп'ютерних іграх Rune, TES III: Bloodmoon, TES V: Skyrim, The Battle for Wesnoth, The Witcher 2: Assassins of Kings, The Bard's Tale (2004) та Valheim.
  • З'являються в новелі Олексія Пєхова «Пожирач душ».
  • В серії книг «Морганвільські вампіри» драугри згадуються як істоти, яких бояться вампіри. Драугри складаються з води й підкоряються майстрові.

Примітки
  1. Christa Tuczay. Interactions with apparitions, ghosts, and revenants in ancient and medieval sources (англ.)
  2. Mitchell, Stephen A. (2011). Witchcraft and Magic in the Nordic Middle Ages. University of Pennsylvania Press. с. 22–23. ISBN 978-0-8122-4290-4.
  3. Сага о Людях с Песчаного Берега, LXIII (рос.)
  4. Ходячие мертвецы: драуг и аптганг в древнескандинавской литературе (рос.)
  5. Гуревич А. Я. «Эдда» и сага — Norroen Dyrd (рос.)
  6. Сага о людях из Лососьей Долины, XXIV (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.