Дроб'язко Віталій Антонович

Віталій Антонович Дроб'язко;
	Сотник
Загальна інформація
Народження	15 січня 1896; Київ, Російська імперія
Смерть	не раніше 1936
Національність	українець
Військова служба
Роки служби	1918—1920
Приналежність	УНР
Вид ЗС	Армія УНР
Формування	Запорозький корпус
Війни / битви	Перша світова війна; ; Радянсько-українська війна
Нагороди та відзнаки

Віта́лій Анто́нович Дроб'я́зко (15 січня 1896, Київ — після 1936) — військовий і громадський діяч, помічник командира інструкторської отаманської сотні Київського козачого коша, ад'ютант начальника Київської губерніальної комендатури, ад'ютант командира 8-ї Запорозької дивізії, ад'ютант командира 16-го легко-гарматного куреня 6-ї Січової дивізії; сотник Армії УНР. Нагороджений Хрестом Симона Петлюри[1].

Біографія

Імовірно, народився в сім'ї секретаря Київської судової палати Антона Лаврентійовича Дроб'язка та Марії Єгорівни (в дівоцтві Лібова).

1900 переїхав із батьками до Житомира, потім — до Острога (1904).

Закінчив Острозьку гімназію (1906—1914), до мобілізації в 1916 навчався на правничому факультеті Київського університету св. Володимира.

Приділений до 2-го навчально-підготовчого батальйону в Царицині.

Закінчив 4-ту Київську (студентську) школу прапорщиків молодшим портупей-юнкером (1916).

Будучи вже прапорщиком, залишився в школі на посаді помічника курсового офіцера.

Наприкінці лютого 1917 призначений до 80-го пішого запасного полку і за власним бажанням відправлений на фронт.

За хоробрість нагороджений орденами Св. Станіслава III ст. з мечами і бантом і Св. Анни IV ст. та підвищений до підпоручника.

Брав участь у формуванні Окремого українського куреня.

На фронт приділений до 104-ї артилерійської бригади 4-го батальйону.

Після іспитів переведений до польової легкої артилерії.

20 жовтня 1917, прибувши в розпорядження Генерального секретаріату військових справ, призначений до Сердюцької гарматної бригади.

Брав участь у боях із більшовиками на Чернігівщині (1 січня — 8 січня 1918).

Від 12 квітня 1918 до 14 листопада 1918 перебував у запасі. В цей час відновив навчання в університеті (7-й семестр).

Під час наступу більшовиків на Київ приєднався до Чорноморського козацького коша.

Після переходу через Румунію став ад'ютантом командира 8-ї Запорозької дивізії, з якою брав участь у наступі на Київ і боях з денікінцями.

Занедужавши на тиф, потрапив у польський полон (листопад 1919).

У 1920 приєднався до 6-ї Січової дивізії.

Після переходу Збруча інтернований у таборі Каліша.

Закінчив тримісячний курс гарматно-старшинського вишколу.

Нагороджений Хрестом Симона Петлюри.

Примітки

Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.

Джерела

Самутин П. Командний склад УІ-Ї Січової стрілецької дивізії. Документи до історії УД УНА // Вісті комбатанта (Торонто — Нью-Йорк). — 1973. — Ч. 3.
ЦДАВО України. — Ф. 3795. — Оп. 1. — Спр. 1025. — Арк. 10—10 зв.
Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.