Другий Донський округ

Дру́гий Донськи́й о́круг — адміністративна одиниця Землі Війська Донського й області Війська Донського Російської імперії.

Другий Донський округ
Центр Нижньо-Чирська

Окружне управління було в станиці Нижньо-Чирська.

Географія

Площа території — 23 219,7 квадратних верст.

Історія

1803 року у Землі Війська Донського серед 7 округів було створено Другий Донський округ.


Козаки округу служили в наступних частинах:

  • легка кавалерія — 4-й Донський графа Платова, 21-й, 38-й, 5-й Донський військового отамана Власова, 22-й, 39-й, 6-й Донський генерала Краснощекова, 23-й, 40-й козачі полки;
  • кінна артилерія — 4-а, 11-а, 18-а Донські козачі батареї;
  • окремі сотні — 2-а, 14-а, 15-а, 16-а, 17-а,
  • запасні сотні — 4-а, 5-а, 6-а.

Населення

Чисельність населення — 239 055 осіб[1](1897). З них військових козаків — 174 321 осіб, дворян — 1 602 осіб, селян — 51 186 осіб.

Чисельність українців
  • 5-та ревізія (1794 рік) — 4,1 тисяч осіб (7,2 %);
  • 7-ма ревізія (1815 рік) — 10,3 тисяч осіб (15 ,3 %);
  • 8-ма ревізія (1833 рік) — 6,3 тисяч осіб (6,6 %);
  • 9-та ревізія (1850 рік) — 11,7 тисяч осіб (9,9 %);
  • 10-та ревізія (1858 рік) — 15,1 тисяч осіб (10,4 %);
  • перепис 1897 року — 20,7 тисяч осіб (8,7 %);
  • перепис 1910—1917 року — 25,0 тисяч осіб (8,6 %).[2]

Адміністративний поділ

В 1913 році до складу округу входило 24 волостей і станиць[3]:

  • Бузиновська — сел. Царицинсько-Бузиновський,
  • Верхньо-Курмоярська — станица Верхньо-Курмоярська,
  • Верхньо-Чирська — станица Верхньо-Чирська,
  • Голубинська — станица Голубинська,
  • Громославська — слобода Громославська,
  • Добринська — слобода Добра,
  • Єсауловська — станица Єсауловська,
  • Іловлинська — станица Іловлинська,
  • Калачево-Куртлацька — сел. Калачевський,
  • Карповська — слобода Карпівка,
  • Качалинська — станица Качалинська,
  • Кобилянська — станица Кобилянська,
  • Котлубанська — сел. Котлубань,
  • Мариновська — слобода Маринівка,
  • Нагавська — станица Нагавська,
  • Нижньо-Чирська — станица Нижньо-Чирська,
  • Ново-Григорівська — станица Ново-Григорівська,
  • Новопетровська — слобода Новопетровська,
  • Потьомкінська — станица Потьомкінська,
  • П'ятиізбянська — станица П'ятиізбянська,
  • Сиротинська — станица Сиротинська,
  • Старо-Григорівська — станица Старо-Григорівська,
  • Трьох-Островянська — станица Трьох-Островянська,
  • Чернишевська — станица Чернишевська.

В 1918 році до складу округу входили:

  • Верхньо-Курмоярський юрт (станица Верхньо-Курмоярська),
  • Верхньо-Чирський юрт (станица Верхньо-Чирська),
  • Голубинський юрт (станица Голубинська),
  • Есауловський юрт (станица Есауловська),
  • Иловлинський юрт (станица Иловлинська),
  • Качалинський юрт (станица Качалинська),
  • Кобилянський юрт (станица Кобилянська),
  • Краснощековський юрт (станица Краснощековська),
  • Нагавський юрт (станица Нагавська),
  • Нижньо-Чирський юрт (станица Нижньо-Чирська — центр),
  • Ново-Григорівський юрт (станица Ново-Григорівська),
  • Потьомкінський юрт (станица Потьомкінські),
  • Пятиизбянський юрт (станица Пятиизбянська),
  • Сиротинська юрт (станица Сиротинська),
  • Старо-Григорівський юрт (станица Старо-Григорівська),
  • Таубевський юрт (станица Таубевська),
  • Трьох-Островянський юрт (станица Трьох-Островянська),
  • Чернишевський юрт (станица Чернишевська).

Див. також

Примітки
  1. Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Архів оригіналу за 19 лютого 2012.
  2. Кабузан, Владимир Максимович (2006). Украинцы в мире: динамика численности и расселения: 20-е годы XVIII века-1989 год: формирование этнических и политических границ украинского этноса. Москва: Наука. с. 534.
  3. Волостныя, станичныя, сельскія, гминныя правленія и управленія, а также полицейскіе станы всей Россіи съ обозначеніем мѣста ихъ нахожденія. — Кіевъ : Изд-во Т-ва Л. М. Фишъ, 1913.

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.