Дудич Микола Васильович

Микола Васильович Дудич (псевдо: «Залізняк», «Адамчук»; 19 грудня 1914, Головецько — 4 травня 1947 Кобло, Стрілківський район, Дрогобицька область, УРСР)[1]) — районовий провідник ОУН. Автор пісні «Повстанська могила»[2].

Дудич Микола Васильович
У віці 18 років
Народився 19 грудня 1914(1914-12-19)
Головецько
Помер 4 травня 1947(1947-05-04) (32 роки)
Кобло
Стрілківський район
Дрогобицька область
УРСР
·загинув у бою
Громадянство  Польща→ Українська держава (1941)
Національність українець
Діяльність політик
Посада районовий провідник ОУН
Партія ОУН
 УПА

Життєпис

Народився у селі Головецько Стрілківського району (тепер Самбірський район) у селянській сім'ї. Коли мав чотири роки, сім'я переїхала в с. Кобло Старе (тепер Кобло Самбірського району). В сім'ї виховувалося восьмеро дітей. Після закінчення чотирирічної школи займався самоосвітою. Через брак коштів можливості подальшого навчання не було.

Був активним членом місцевої «Просвіти», брав участь у діяльності вокального та драматичного гуртків, керував церковним хором, танцював та грав на скрипці. Також став організатором сільської бібліотеки, брав участь в усіх культурно-освітніх і патріотичних заходах села, району.[3]

З початком 30-х років став членом ОУН. Очолював Українську Народну Самооборону села Кобло. Був добре знайомий з Романом Шухевичем. Писав вірші і музику до пісень, які користувались популярністю серед повстанців і народу.

У 1942 — 1944 роках Микола Дудич був повітовим провідником Старосамбірщини. З 1944 року — районний провідник ОУН. У підпіллі з 1944 року. Боївка Миколи Дудича брала участь в охороні Установчих зборів Української головної визвольної ради, що відбулися 11 — 15 липня 1944 року неподалік села Сприня на Самбірщині.

4 травня 1947 року, за доносом сексота на прізвище Темник, військами МДБ було оточено криївку Миколи Дудича, була розташована в районі села Кобло Старе на висоті 397 метрів[4]. На той момент Микола Дудич знаходився за кілька десятків метрів від неї, побачивши облаву, почав виманювати облавників в інший бік лісу, ціною власного життя врятував повстанців, які були в криївці.

Дружина Ірина з дітьми (дочка 4 роки, найменшому сину 3 місяці) була вивезена в концтабори і протягом 10 років працювали в Сибіру. Старший син втік і переховувався в селі. Повернувшись з Сибіру, дружина тепер з сім’єю дочки проживає в м. Трускавці на Львівщині.[3]

Див. також

Джерела
  • За волю України. Антологія пісень національно-визвольних змагань / упорядник Євген Гіщинський. — Луцьк : Волинська обласна друкарня, 2002. — 316 с.

Примітки
  1. Збройне підпілля ОУН: 1-10 травня 1947 року
  2. «Повстанська могила»
  3. ПОВСТАНСЬКА МОГИЛА Українські народні пісні. proridne.com. Процитовано 3 серпня 2021.
  4. Воєнно-історичний форум. WWII та Другі визвольні змагання (1938—1945)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.