Стрілківський район

10 січня 1940 року політбюро ЦК КП(б)У обговорило питання про районний поділ Дрогобицької області, зокрема про утворення Стрілківського району із центром у селі Стрілки. [1]

Однак вже 27 червня 1941 року під натиском німецьких військ радянські війська залишили Стрілки, а район призупинив своє функціонування. [2] Відновлено його було у вересні 1944 р. Стрілківський район було ліквідовано у вересні 1959 р. шляхом приєднання його території до Старосамбірського району.[3]

До складу Стрілківського району, окрім районного центру села Стрілки входило ще ряд сіл, серед них Тур’є, Галівка, Михневець, Тиха, Соснівка, Великосілля, Потік, Веснів, Головецько, Бистре, Лип’я, Бусовисько. [4][5]

Одразу з встановленням радянської влади почалося формування комуністичних структур, зокрема у січні 1940 року було створено Стрілківський райком КП(б)У. Однак у червні 1941 року у зв’язку з німецькою окупацією він припинив своє функціонування. Райком було відновлено у червні 1944 року, у жовтні 1952 року перейменовано на Стрілківський райком КПУ. Ліквідований у вересні 1959 р. після ліквідації Стрілківского району, територія якого відійшла до Старосамбірського району. Стрілківський райком КП(б)У складався з наступних структурних підрозділів: бюро (загальний відділ), організаційно-інструкторський відділ (з 1949 р. - відділ партійних, профспілкових та комсомольських організацій), сектор партійної статистики, відділ пропаганди i агітації, сільськогосподарський відділ, військовий відділ, відділ по роботі серед жінок, відділ кадрів. [6]

Начальниками районного відділу НКВД у 1939–1941 рр. працювали Г. І. Анан’єнко та І. Х. Кочетов. [7]

Працівники НКВД надзвичайно жорстко діяли не лише проти озброєного підпілля, а й проти мирного населення. Зокрема 21 лютого 1945 р. – начальник відділення 2-ї прикордонної комендатури 90-го прикордонного загону, командир опергрупи капітан Старченко наказав безпідставно розстріляти 14 з 20 повстанців, які добровільно здали зброю. У березні 1945 р. за наказом Старченка був розстріляний захоплений пораненим повстанець біля села Тур’є. Старченко засуджений на 3 роки ВТТ, але за наказом про амністію у травні 1945 звільнений. 28 березня 1946 – п’яний штатний пропагандист райкому КП(б)У Колєсніков Н.Г. у селі Галівка убив пострілом у груди після невдалої спроби зґвалтувати громадянку Кіхтан П.В. 30 червня 1946 – через неспроможність довести причетність 10 арештованих юнаків до ОУН застрелився у своєму кабінеті начальник райвідділу НКВС з 1944 Андрусенко В.І. [8]

Стрілківський район, разом із сусідніми потрапив у зону обміну територіями та населенням між УРСР та ПНР у 1951 році. В цілому депортація охопила понад 32 тисячі осіб бойківського населення, зокрема у Стрілківському районі було депортовано мешканців трьох сіл – Бистрого, Лип”я та Михнівця – їх було розпорошено у південних областях УРСР. [9] [10] [11]

Стрілківський район був одним із центрів діяльності загонів УПА, причому опір тут тривав доволі довго. Зокрема Стрілківський надрайонний провід ОУН було ліквідовано лише влітку 1951 року.

Фіров П.Т. Історія ОУН-УПА: Події, факти, документи, коментарі. (Лекції). — Севастополь: Вид-во СевНТУ, 2002. — 192 с. С.138

22 квітня 1948 відбулося зіткнення боївки з МВС в селі Великосілля Стрілківського району Дрогобицької області (загинули кущовий ОУН Ілля Сухар-Грушка, станичний ОУН-Велика Лінина-Спас-Тершів Іван Вишневський-Клим) [12]

За обліком МДБ Дрогобицької області, станом на 1 лютого 1951 р. на території Нижньоустрицького району діяло 5 підпільників на чолі з районним провідником Василем Гусаком-"Пропав" та районним референтом СБ Іваном Ридашем-"Гострим". Із переселенням українців з території, переданої Польщі, ці підпільники перейшли у Стрілківський район, де діяли протягом 1951 р. – січня 1952 р.

Від травня 1944 до квітня 1945 року у селі Бусовисько переховувалась від переслідувань НКВД Наталія Березинська – дружина командувача УПА генерала Романа Шухевича. Зокрема у Бусовисько приходили зв’язкові від командувача УПА, а сама жінка видавала себе за вдову померлого інженера, проживала за фіктивними документами.[14]