Дудка Юрій Андрійович

Ю́рій Андрі́йович Ду́дка (21 грудня 1980(19801221) — 29 серпня 2014) — солдат Збройних сил України.

Дудка Юрій Андрійович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 21 грудня 1980(1980-12-21)
Хоминці
Смерть 29 серпня 2014(2014-08-29) (33 роки)
Червоносільське
Військова служба
Приналежність  Україна
Вид ЗС  Збройні сили
Формування
 93 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Короткий життєпис

Закінчив Хоминцівську ЗОШ, 1999 року здобув професію машиніста автомобільного крану. Пройшов строкову службу в Президентському полку. Після служби в армії працював у службі державної охорони, з 2001 року на Кременчуцькому сталеливарному заводі водієм, від 2013 року — на Крюківському вагонобудівному заводі водієм автокрану.

З початком військової агресії добровольцем прийшов до військкомату, підписав контракт. Солдат, номер обслуги мінометного взводу, 93-тя окрема механізована бригада.

З 11 серпня 2014 року охороняли селище Грабське під Іловайськом. Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення, поблизу села Червоносільське. Востаннє товариші бачили Юрія, коли він після обстрілу з побратимом пішов міняти пробите колесо — поспішав забрати й вивезти поранених та полеглих.

Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з Іловайського котла «зеленим коридором» на дорозі поміж селами Многопілля — Червоносільське — Осикове. 3 вересня 2014-го тіло Юрія Дудки разом з тілами 96 інших загиблих у Іловайському котлі привезено до дніпропетровського моргу. 16 жовтня тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі як невпізнаний Герой.

Ідентифікований у березні 2015 року серед похованих під Дніпропетровськом невідомих Героїв. 10 квітня 2015-го з Юрієм попрощалися у Кременчуці. Похований у Хоминцях, поряд із братом. Старечі люди клячали навколішки, прощаючи в останню дорогу Героя.

Залишилися батьки, дружина Віталина та дві доньки (старша Христина від попереднього шлюбу, прийняв як свою), бабця. Батьки Юрія втратили на війні двох синів (Дудка Володимир Андрійович, 10 вересня 2014 року помер від опіків та поранень).

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • 16 січня 2016 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
  • 9 травня 2015-го в Хоминцівській ЗОШ відкрито пам'ятну дошку випускникам Володимиру та Юрію Дудкам

Примітки
  1. Указ Президента України від 16 січня 2016 року № 9/2016 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.