Дудко Тарас Миколайович

Дудко́ Тарас Миколайович (6 квітня 1940, Київ - 3 січня 2021, Москва) — лікар-психіатр, нарколог.

Дудко Тарас Миколайович
Народився 6 квітня 1940(1940-04-06)
Київ
Помер 3 січня 2021(2021-01-03) (80 років)
Москва
Діяльність психіатр
Alma mater Київський медичний інститут, Київський університет
Ступінь Доктор медичних наук
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Життєпис

Син Миколи, брат Олександра Дудків, племінник Олександра Довженка. Доктор медичних наук (2003). Академік Російської академії природничих наук.

Закінчив Київський медичний інститут (1963) і філософський факультет Київського університету (1968).

Від 1964 — працював у медичних НДІ та лікарнях м. Москви. Разом зі своїм братом збирав особисті речі й творчі матеріали Олександра Довженка, уточнював його біографічні дані.

В 1985 році, за сфабрикованою кримінальною справою був засуджений до дев'яти років ув'язнення, відбув 7 років і 4 місяці. Від 1994 — завідувач відділу НДІ наркології, від 2004 — директор Інституту реабілітації ННЦ наркології. Фундатор нового наукового напряму — реабітологія і реабілітація наркологічно хворих і осіб з патологічним гемблінгом.

У 1995 році заснував Центр медичної реабілітації і корекції особистості та Медичий лікувальної-реабілітації фонд ім. І. Стрільчука.

Був засновником і меценатом незалежного видання українців РФ "Провісник: Довженківський літературно-художній науково-популярний і громадсько-політичний альманах" (2002).

В першій українській громадській організації на території сучасної Росії, товаристві шанувальників української культури «Славутич» (Москва), був заступником голови товариства, де працював поруч з космонавтом-українцем Павлом Поповичем, який займав посаду президента товариства[1].

У 2007 році, за активну громадську діяльність, був нагороджений українським орденом «За заслуги» ІІІ ст.

В 2012 році, Т. Дудко був обраний головою Об’єднання українців Росії і не зважаючи на наперед визначений результат, вступив в нерівну боротьбу з російською юстицією за збереження організації.

У 2018 році увійшов в число засновників нової української організації в Росії "Український конгрес", реєстрації якій, російська юстиція відмовила шість разів.

Брав активну участь у світовому українському русі, був учасником Всесвітніх форумів українців, IX, X, XI Світових Конгресів Українців, нагороджений вищою нагородою Світового Конґресу Українців медаллю святого Володимира.

Нагороди

Орден «За заслуги» 3-го ступеню (2007).

Примітки

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.