Дурново Петро Павлович

Петро Павлович Дурново (6 грудня 1835 — 19 серпня 1919) — російський державний і військовий діяч з роду Дурново, генерал від інфантерії (1890), керуючий Департаментів наділів (1882—1884), харківський (1866—1870) і московський (1872—1878) губернатор, московський генерал-губернатор (1905), член Державної ради. Батько Олександри Петрівни Дурново, дружини українського гетьмана Павла Скоропадського.

Дурново Петро Павлович
Народився 6 грудня 1835(1835-12-06)
Відень, Австрійська імперія
Помер 19 серпня 1919(1919-08-19) (83 роки)
Петроград
Країна  Російська імперія
Діяльність бізнесмен
Відомий завдяки Харківський губернатор
Alma mater Пажеський корпус і Академія Генерального штабу
Посада мер Москвиd і member of the State Council of the Russian Empired
Військове звання Флігель-ад'ютант
Рід Дурново
Батько Дурново Павло Дмитрович
Мати Волконська Олександра Петрівна
У шлюбі з Кочубей Марія Василівна
Діти Дурново Павло Петрович
Скоропадська Олександра Петрівна
Нагороди
Орден Святого Володимира 1 ступеня
Орден Святого Володимира 2 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святого Олександра Невського
Орден Білого Орла (Російська Імперія)
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 4 ступеня
Орден Святого Станіслава 1 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня

Життєпис

Син гофмейстера Павла Дмитровича Дурново (1804—1864) від шлюбу його з княжною Олександрою Петрівною Волконською (1804—1859). За батьком — онук таємного радника Дурново Дмитра Миколайовича, по матері — онук генерал-фельдмаршала князя Волконського Петра Михайловича.

Здобув домашню освіту, яку завершив у Пажеському корпусі (1853) і Імператорської військової академії (1855). З 1853 року службу проходив у Кавалергардському полку.

У 1872 році Дурново виступив одним з семи засновників Сибірського торгового банку[1].

З 1881 по липень 1917 року гласний Санкт-Петербурзької міської думи (з 1904 року її голова), представник Санкт-Петербургу в губернському земському зібранні, обирався членом Міської управи, голова Постійної фінансової комісії Міської думи Санкт-Петербургу. Збирав твори мистецтва і екзотичні рослини.

Дурново жив у родовому маєтку на Англійській набережні, 16, володів дачею Дурново на Полюстровській набережній, а також сусідніми з нею прибутковими будинками (№ 13-15).

Військова служба

Службу розпочав у Кавалергардському полку (13.08.1853 — ?), учасник Кримської війни (1855), при канцелярії військового міністра (16.02.1862 — ?), харківський губернатор (29.11.1866 — 15.06.1870), московський губернатор (16.12.1872 — 14.09.1878), при Міністерстві внутрішніх справ (14.09.1878 — 14.02.1882), керуючий Департаментом наділів (14.02.1882 — 9.05.1884), по Військовому міністерству (11.02.1885 — 11.08.1904), московський генерал-губернатор (15.07. — 24.11.1905).

Нагороди та відзнаки
  • Орден святої Анни IV ступеня (1855), призначений флігель-ад'ютантом до царя (1859), орден св. Володимира IV ст. і Монарше благовоління (1861), орден св. Станіслава II ст. (1863), орден св. Анни II ст. (1865), чин генерал-майора з призначенням в Світу Його Величності (1866), Монарше благовоління і орден св. Станіслава I ст. (1868), орден св. Анни I ст. (1870), орден св. Володимира II ст. і Найвища подяка (1874), Найвища подяка (1875), Найвища подяка (1876), Найвища подяка (1877), орден Білого Орла (1878), орден св. Олександра Невського (1883), Найвища подяка (1884), Монарше благовоління (1891), діамантові знаки ордена св. Олександра Невського (1903), призначення генерал-ад'ютантом до царя і знак беспор. служби за XL років (1905), знак беспор. служби за L років (1908), Найвища подяка за піклування з надання допомоги родинам воїнів, які брали участь в російсько-японській війні і за «виконану працю» (22.07.1909), орден св. Володимира I ст. (19.02.1911).
  • Шведський орден Меча (1860), прусський Червоного Орла III ст. (1861), спадковий командорський хрест Мальтійського ордена св. Іоанна Єрусалимського (1865), перський орден Льва і Сонця I ст. (1873), прусський орден Червоного Орла II ст. із зіркою (1874), австрійський орден Жовтої Корони I ст. (1874), шведський орден Полярної Зірки великого хреста (1875), італійський орден Корони I ст. (1876), данський орден Даненброга бол. кр. (1876), грецький орден Спасителя I ст. (1876), чорногорський Даніїла 1-го I ст. (1882), болгарський орден св. Олександра I ст. (1884), болгарський "За громадянські заслуги "I ст. (1896), французький Почесного Легіону великий офіцерський хрест (1899).

Сім'я
  • Дружина — княжна Кочубей Марія Василівна (1848—1896), фрейліна двору (23.10.1866), дочка князя Василя Вікторовича Кочубея від шлюбу з княгинею Оленою Павлівною Білосільських-Білозерської, уродженої Бібікова.
Марія Дурново (1883)

Література
  • Кононов А. А. "Захватчики, именующие себя «народ…»: Несколько документов из фонда П. П. Дурново (1917—1919) // Звезда. 1994. № 11. С. 156—168. (рос.)
  • Список генерал-адъютантам, генерал-майорам Свиты Его Величества и флигель-адъютантам по старшинству, 1.01.1913 г.
  • Список генералам по старшинству, 1.01.1886 г.
  • Список генералам по старшинству, 1.07.1908 г.
  • Список генералам по старшинству, 10.07.1916 г.
  • Список Генерального штаба, 1.06.1914 г.

Примітки
  1. Об уставе Сибирского торгового банка // Полное собрание законов Российской империи, собрание второе. — СПб. : Типография II отделения Собственной Его Императорского Величества канцелярии, 1875. — Т. XLVII, отделение второе, 1872, № 51065. — С. 61—70.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.