Скоропадська Олександра Петрівна
Олександра Дурново | |
---|---|
| |
Народилася |
23 травня 1878 Санкт-Петербург, Російська імперія |
Померла |
29 грудня 1952 (74 роки) Оберстдорф, ФРН |
Громадянство | Російська імперія → УНР → Німеччина |
Національність | українка |
Місце проживання | Російська імперія, Українська Держава, Німеччина |
Alma mater | Університет Сорбонна |
Знання мов | російська |
Посада | Перша леді Української держави |
Попередник | Марія-Іванна Грушевська |
Наступник | Розалія Винниченко |
Партія | УДХП |
Рід | Скоропадські |
Батько | Дурново Петро Павлович |
Мати | Maria Durnovod |
У шлюбі з | Скоропадський Павло Петрович |
Діти | Скоропадська Марія Павлівна, Скоропадська Єлисавета Павлівна, Скоропадський Данило Павлович і Олена Отт-Скоропадська |
Олекса́ндра Петрі́вна Скоропадська (до шлюбу Дурно́во, 23 травня 1878, Санкт-Петербург,[1] Російська імперія — 29 грудня 1952, Оберстдорф, ФРН) — українська аристократка.[2] Представниця дворянських родів Дурново, Кочубеїв, Безбородьків, Донець-Захаржевських. Дружина гетьмана Української Держави Павла Скоропадського. Прямий нащадок гетьмана Кирила Розумовського.
Біографія
Народилася 23 травня 1878 в родині генерал-ад'ютанта Петра Павловича Дурново, який був засновником Сибірського торгового банку, членом Алтайського золотопромислового товариства, мав великі маєтки у В'ятській та інших губерніях. Мати Марія Василівна (з роду Кочубеїв) утримувала декілька маєтків на Полтавщині — Чутове, Кочубеївка, Іскрівка, Скороходове.
18-річна Олександра Дурново, фрейліна імператриці, на одному з балів при дворі познайомилася з офіцером Павлом Скоропадським, в якого закохалася. Але звернення нареченого до батька, в якому він зізнався у своїх почуттях і просив руки дівчини, було відхилено Петром Дурново. Довелося чекати рік, поки 11 січні 1898 не відбувся шлюб.
За кілька років народила трьох дітей: дочок Марію та Єлизавету, сина Петра. Літо подружжя часто проводило в родовому гнізді Скоропадських — полтавському селі Тростянці, де в маєтку був влаштований музей української військової історії.
Коли почалася російсько-японська війна, син Павло написав рапорт і поїхав на війну.
Гетьманська влада
Коли Павло Скоропадський став гетьманом України, Олександра перебувала з дітьми в Петрограді. Проте Павло зумів розв'язати це питання, за допомогою дипломатичних каналів. Радянський уряд вирішив дозволити сім'ї гетьмана виїзд в Україну. 29 червня 1918 «державний поїзд № 1» доставив Олександру та дітей із Петрограда до Києва.
Відразу та беззастережно прийняла високу державну посаду чоловіка. І це було цілком природно: доньці царського генерала держава, яка створюється її чоловіком із реставрованою приватною власністю та поміщицьким землеволодінням, за підтримки російських дворян, була близькою.
Коли настало революційне лихоліття, дітей — яких на той час було четверо — відправили в Одесу. Олександра, залишилася з чоловіком в Києві.
Еміграція
14 грудня 1918 гетьман Скоропадський зрікся влади. На німецькому військовому потязі Павло Петрович під виглядом пораненого німецького солдата виїхав до Німеччини. Олександра, вагітна Оленою, дісталася Німеччини через Фінляндію.
Поки в Одесі існувала влада Антанти, дітям гетьмана, які там перебували, нічого не загрожувало. Але в березні 1919 до Одеси наблизилися більшовицькі війська, що примусило Марію, Єлисавету й Петра переїхати в Крим. Юні Скоропадські з няньками тікали на Захід через території Османської імперії, Болгарського царства, Королівства Румунія, Королівства Греція, Королівства Італія. І тільки влітку 1919 року родина знову возз'єдналася в Швейцарії, а потім, на початку 20-х років, виїхала на постійне місце проживання до Німецької держави, до Ванзеє, що під Берліном.
Наймолодша дочка — Олена — народилася в Берліні в червні 1919.
Загалом Скоропадські мали трьох синів і трьох доньок. Один хлопчик — Павло — помер у два з половиною роки, влітку 1918.
Наприкінці ІІ Світової війни Олександра Петрівна переїхала з дітьми до міста Оберстдорф.
Павла Петровича і їх дочку Єлизавету доля затримала одного квітневого дня 1945 року на невеликій залізничній станції Платтлінг. Гетьман їхав до дружини та дітей. Але в небі над станцією з'явилися літаки союзної авіації. Гетьман України Павло Скоропадський, який отримав важке поранення в голову, помер 26 квітня 1945 в шпиталі невеликого французького міста Меттен.
Олександра пережила чоловіка на шість років. По смерті чоловіка оголосила себе регентом, у вересні створила Регентську раду гетьманату.
У 1948 передала верховну владу синові Данилу, який повернувся із Великої Британії.
Доглядала хворого на епілепсію сина Петра.
Олександра і Павло Скоропадські поховані поряд в Оберстдорфі.
Станом на 2011 із дітей залишилася лише дочка Олена, яка має двох дітей, Олександру та Ірину, і двох онуків — Ванесу та неповносправного Дмитра. Мешкають вони у Швейцарії.
Сім'я
- Батько — Петро Павлович Дурново (1835—1919)
- Мати — Марія Василівна Дурново (Кочубей) (1848—1896)
- Чоловік — Павло Петрович Скоропадський (1873—1945)
- Дочка — Марія Павлівна Скоропадська (Монтрезор) (1898—1951)
- Дочка — Єлисавета Павлівна Скоропадська (Кужим) (1899—1975)
- Син — Петро Павлович Скоропадський (1900—1956)
- Син — Данило Павлович Скоропадський (1904—1957)
- Син — Павло Павлович Скоропадський (1915—1918)
- Дочка — Олена Павлівна Отт-Скоропадська (1919—2014)
Родовід
Ніколай Дурново | ||||||||||||||||
Деметрій Дурново | ||||||||||||||||
Тетяна Демідова | ||||||||||||||||
Павло Дурново | ||||||||||||||||
Нікіта Демідов | ||||||||||||||||
Марія Демідова | ||||||||||||||||
Александра Сафонова | ||||||||||||||||
Петро Дурново | ||||||||||||||||
Михаїл Волконський | ||||||||||||||||
Петро Волконський | ||||||||||||||||
Єлизавета Макулова | ||||||||||||||||
Александра Волконська | ||||||||||||||||
Григорій Волконський | ||||||||||||||||
Софія Волконська | ||||||||||||||||
Александра Репніна | ||||||||||||||||
Александра Дурново | ||||||||||||||||
Павло Кочубей | ||||||||||||||||
Віктор Кочубей | ||||||||||||||||
Уляна Безбородько | ||||||||||||||||
Василій Кочубей | ||||||||||||||||
Василій Васильчиков | ||||||||||||||||
Марія Васильчикова | ||||||||||||||||
Анна Розумовська | ||||||||||||||||
Марія Кочубей | ||||||||||||||||
Гавриїл Бібіков | ||||||||||||||||
Павло Бібіков | ||||||||||||||||
Катерина Чебишова | ||||||||||||||||
Гелена Бібікова | ||||||||||||||||
Андрей Донець-Захаржевський | ||||||||||||||||
Єлизавета Бенкердорф | ||||||||||||||||
Катерина Норова | ||||||||||||||||
Захоплення
Олександра прекрасно грала на фортепіано, прищеплюючи любов до музики своїм дітям. Зуміла реалізувати в еміграції свою давню мрію — написати книгу, присвячену генеалогії родів Скоропадських і Дурново.
Примітки
- Олена Отт-Скоропадська «[Спогади мого дитинства]» (1985). Переклад з німецької Олени Дзюби // Скоропадський, Павло (1995). Спогади. Кінець 1917 — грудень 1918 (російською). Гол. ред. Ярослав Пеленський. Київ-Філадельфія: НАН України та ін. 493 стор.: С. 421. ISBN 5-7702-0845-7
- Найстарша гетьманівна Скоропадська. tyzhden.ua, 19 квітня 2015
Посилання
- Генеральська донька
- Історія династії Кочубеїв — Дурново, найбільших землевласників Чутівського краю[недоступне посилання з липня 2019]
- Незвичайна жінка в долі незвичайної людини. «День» № 52, п'ятниця, 21 березня 2008
- Незвичайна жінка в долі незвичайної людини. «День» № 57, п'ятниця, 28 березня 2008