Дюк Пірсон

Дюк Пі́рсон (англ. Duke Pearson), справжнє ім'я Колу́мбус Ке́лвін Пі́рсон, мол. (англ. Columbus Calvin Pearson, Jr; 17 серпня 1932, Атланта, Джорджія 4 серпня 1980, там само) — американський джазовий піаніст, композитор, продюсер, бендлідер та аранжувальник.

Дюк Пірсон
Зображення
Основна інформація
Повне ім'я Колумбус Келвін Пірсон, мол.
Дата народження 17 серпня 1932(1932-08-17)
Місце народження Атланта, Джорджія
Дата смерті 4 серпня 1980(1980-08-04) (47 років)
Місце смерті Атланта, Джорджія
Роки активності 1950-ті—1980-ті
Громадянство США
Професія музикант, композитор, продюсер, бендлідер, ананжувальник
Інструменти фортепіано
Жанр джаз
Лейбли Blue Note, Atlantic

Біографія

Народився 17 серпня 1932 року в Атланті, штат Джорджія. В школі і коледжі грав на трубі. Служив в армії (1953—54); брав участь у армійських шоу разом з Вінтоном Келлі, Фінесом Ньюборном, мол. і Джорджем Джойнером. У 1954—59 роках виступав у Флориді та Джорджії.

Невдовзі після переїзду до Нью-Йорка у січні 1959 року, на Пірсона звернув увагу трубач Дональд Берд, який запросив його приєднатися до свого щойно створеного гурту — квінтету Пеппера Адамса-Дональда Берда. У 1961 році акомпанував Ненсі Вілсон під час її гастролів. Упродовж 1960-х багато працював з Бердом, який записав деякілька композицій Пірсона, а саме «Cristo Redentor», «Chant», «Noah» і «March Children». Його найбільш відома композиція «Jeannine» (1960) стала джазовим стандартом. Після того як Айк Квебек помер у 1963 році, став A&R-менеджером на лейблі Blue Note. Упродовж 1960-х як продюсер та сесійний музикант взяв участь у записах багатьох альбомів на Blue Note, а також записував власні платівки як соліст. З 1967 по 1970 роки і знову у 1972 також очолював біг-бенд, в якому грали Пеппер Адамс, Чік Коріа, Лью Табакін, Ренді Бекер і Гарнетт Браун. Акомпанував Дакоті Стейтон, гастролював з Кармен Макре і Джо Вільямсом (1973).

У 1970-х в нього діагностували розсіяний склероз, від якого він помер 4 серпня 1980 року в Атланті у віці 47 років.

Дискографія

  • Profile (Blue Note, 1959)
  • Tender Feelin's (Blue Note, 1959)
  • Angel Eyes (Polydor, 1961)
  • Dedication! (Prestige, 1961)
  • Hush! (Jazzline, 1962)
  • Wahoo! (Blue Note, 1964)
  • Honeybuns (Atlantic, 1965)
  • Prairie Dog (Atlantic, 1966)
  • Sweet Honey Bee (Blue Note, 1966)
  • The Right Touch (Blue Note, 1967)
  • Introducing Duke Pearson's Big Band (Blue Note, 1967)
  • The Phantom (Blue Note, 1968)
  • Now Hear This (Blue Note, 1968)
  • How Insensitive (Blue Note, 1969)
  • Merry Ole Soul (Blue Note, 1969)

Література

  • Feather, Leonard; Gitler, Ira. The Biographical Encyclopedia of Jazz — Oxford University Press; 1 ed., 2007. — 744 p. ISBN 978-0195320008

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.