Діагрид

Діагрид (англ. diagrid – діагонально-перетинчата сітка) — концепція стійкого каркасу, виконаного з діагонально взаєморозміщених металевих, бетонних або дерев'яних балок, який використовується при будівництві будівель і дахів.[1] Подібних підхід є економним щодо використання конструкційної сталі, ніж звичайний сталевий каркас — наприклад, Вежа Херст у Нью-Йорку, розроблена Норманом Фостером, використовує на 21 відсоток менше сталі, ніж у стандартній конструкції.[2] Діагрид позбавляє потреби в колонах як при горизонтально-направлених балках і може використовуватися для виготовлення великих просторових покрівельних просторів без колон.[3] Інша знакова споруда, спроектована Фостером, 30 Сент-Мері Сокира, у Лондоні, Велика Британія, відома як "Корнішон", також використовує систему діагриду. Один із перших авторів конструктивізму p з використанням діагриду та гіперболоїдних конструкцій на теренах України та Росії за словами англійського архітектора Яна Річі вважають Шухова Володимира Григоровича.

База 30 St Mary Axe, Лондон, Велика Британія
MyZeil, Франкфурт, Німеччина
Штаб-квартира відеоспостереження, Пекін, Китай

Будинки, що використовують діагрид

Примітки
  1. Ian Volner (5 жовтня 2011). Dissecting Diagrid. Architect (American Institute of Architects). Архів оригіналу за 19 листопада 2011.
  2. David W. Dunlap (7 жовтня 2004). Hearst Tower Echoes Trade Center Plan. The New York Times. Процитовано 1 грудня 2015.
  3. Terri Meyer Boake (23 січня 2014). Diagrid Structures: Systems, Connections, Details. Birkhäuser. с. 13–. ISBN 978-3-03821-482-3.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.