Дінко Златарич

Походив з роду патрциіїв Златаричів. Народився у Дубровнику у 1558 році у родині Жимун (Симона) Златарич та Франи Кладуробович. Здобув домашню освіту, вивчивши італійську мову та латину. Ще у дитинстві виявив хист до поезії. Згодом перебрався до Падуї, де навчався у місцевій гімназії, а потім в університеті цього ж міста. Тут вивчає грецьку мову.

У 1579 році профінансував друк італійських віршів свого друга Чезаре Симонетті. Того ж року Златарича обирають ректором університету. За підтримку миру і порядку в університеті він був винагороджений Венеціанською республікою титулом «Золотий витязь». У 1580 році на університеті встановлено меморіальну дошку на честь Дінко Златарича. Незабаром після цього він повертається до рідного міста, де у 1587 році бере шлюб з представницею впливового роду Гомовичів.

На відміну від інших представників патрциіанських родів Златарич не бере участі у політичних справах. Він більше займається літературою та перекладами. Помирає у 1609 році.

Повернувшись на батьківщину, Златарич переклав з оригіналу «Електру» Софокла, «Любов Пірама і Тісби» Овідія, присвятивши цю працю дубровницькій красуні Цвієті (Флорі) Зузорич-Пешоні, на честь якої Торквато Тассо писав сонети і мадригали. Переклади Златарича, включаючи переклад «Амінти» Тассо під назвою «Любомир», зроблений у першому варіанті ще з рукопису знаменитої пасторалі (Падуя, 1580 рік), були видані відомою друкарнею Альдо (Венеція) у 1598 році.

Загалом зробив 26 перекладів відомих грецьких та італійських поетів.

Д.Златарич був послідовником Ф.Петрарки. Писав дубровницькою та італійською мовами. Його вірші переповнені любовною тематикою. Вірші писав під впливом перших дубровницьким петраркістів, італійських послідовників Ф. Петрарки. Писав в стилі дворянського петраркізму.

Його збірка «Pjesni u smrt razlicijeh» складається з 137 ліричних віршів, з яких 107 виключно любовного змісту. Збірку видав після смерті поета його родич М. Златарич. Форма віршів є традиційною, а найбільшої уваги надає віршуванню, з різноманітною кількістю стилістичних особливостей. Багатство його віршів, їхня майстерність і звукова багатоманітність ставлять поета в один ряд з найкращими ліриками дубровницького ренесансу. Вірші восьмискладового і дванадцятискладового типу.

Крім того, Д. Златаричу належить найбільша кількість епітафій. Найекспресивнішим є напис на могилі «Nadgrobje Dinku Ranjini», написав він епітафію також Ц.Зузорич. У 1597 році помирає його сестра, якій він присвячує вірш «U smrt Kate svoje sestre».

Крім епітафій, писав ще й релігійну лірику, прославляючи Бога і вічність життя. Це вірші душевно-релігійного змісту «Duši svojoj» і «Prislavnoj djevici Mariji».

• Kombol M. Povijest hrvatske književnosti do narodnog preporoda / Mihovil Kombol. — Zagreb : Matica hrvatska, 1961. — S.11