Діонн Ворвік

Співати Діонн почала ще у хорі баптистської церкви «New Hope Baptist Church» міста Ньюарк. Пізніше грала на фортепіано у гурті Drinkard Singers, куди її рекомендувала мати, а також навчалась у «Hart School of Music» міста Хартфорд штату Коннектикут. Під час навчання Уорвік утворила разом з сестрою Ді Ді та тіткою Сіссі Х'юстон формацію The Gospelaires, яку щоразу запрошували для співпраці різні популярні виконавці, наприклад, The Drifters. Завдяки цьому Діонн познайомилась з відомими авторами пісень Бертоном Бакараком та Холом Дейвідом.

Її перший сольний сингл «Don't Make Me Over» (1963), який видала фірма «Spepter», був делікатним прикладом «відшліфованого» ритм-енд-блюзу і відкрив шлях класичним сьогодні творам у її виконанні, таким як «Anyone Who Had A Heart» та «Walk On By». Велично опрацьовані композиції Бакарака становили досконалу основу для легкої і досконалої фра-зировки Уорвік. Цей стиль пізніше знайшов своє відображення у таких творах, як «You'll Never Get To Heaven (It You Break My Heart)», «Reach Out For Me» (обидва 1964).

Попри те, що багато синглів артистки потрапляли на топ-аркуші, мало кому з них вдавалось-досягти Тор 10, до того ж характерні соул-почуття у її виконанні поступово почали зникати. Коли автори, що співпрацювали з Уорвік почали дедалі більше наближатись до музики середньої течії, Діонн також повернула у бік безпечного, але дуже вишуканого підходу до музики. Відбилось це у таких хітах, як «І Say A Little Prayer» (1967) та «Do You Know The Way To San Jose?» (1968). 1971 року Уорвік залишила як свою фірму, так і наставників, віддавши перевагу «Warner Brothers», однак незважаючи на кілька цікавих спроб ця співпраця не закінчилась великим успіхом. У цей самий час за порадою свого астролога Діонн додала до імені ще одну літеру «є», а найвищого успіху у цей період вона здобула 1974 року хітом «Them Came You».

1979 року співачка перебралась до фірми «Arista», де співпраця з Баррі Маніловом завершилася великим комерційним успіхом, а записаний за участю гурту Bee Gees альбом «Heartbreaker» приніс кілька хіт-синглів. Успіхом закінчилась також співпраця з Лютером Вандроссом, підсумком якої стала пісня «How Many Times Can We Say Goodbye?». Під час запису сингла «That's What Friends Are For» до Діонн приєднались Елтон Джон, Гледіс Найт та Стіві Вандер, тому нічого дивного, що він відразу окупував перше місце як у категорії ритм-енд-блюз, так і у категорії поп американського чарту.

У вісімдесятих роках вокалістка утримувала високі позиції завдяки співпраці з Джеффрі Озборном, а також Кешифом та Ховардом Хьюттом з групи Shalamar. Активність артистки не знизилася і в дев'яностих роках, тому часто можна почути про її участь у тому чи іншому концерті, заході.

• 1963: Presenting Dionne Warwick
• 1963: Anyone Who Had A Heart
• 1964: Make Way For Dionne Warwick
• 1965: The Sensitive Sound Of Dion Warwick
• 1966: Here I Am
• 1966: Dionne Warwick In Paris
• 1966: Here Where There Is Love
• 1967: On Stage & In The Movies
• 1967: The Windows Of The World
• 1967: Dionne Warwick's Golden Hits, Part 1
• 1968: Magic Of Believing
• 1968: Valley Of The Dolls
• 1968: Promises, Promises
• 1969: Soulful
• 1969: Greatest Motion Picture Hits
• 1969: Dionne Warwick's Golden Hits, Part 2
• 1970: I'll Never Fall In Love Again
• 1970: Very Dionne
• 1971: Love Machine
• 1971: The Dionne Warwick Story — Live
• 1972: From Within
• 1972: Dionne
• 1973: Just Being Myself
• 1975: Them Came You
• 1975: Track Of The Cat
• 1977: A Man & A Woman
• 1977: Only Love Can Break A Heart
• 1977: Love At First Singt
• 1979: Dionne
• 1980: No Night So Long Dionne
• 1981: Hot! Live & Otherwise
• 1982: Friends In Love
• 1982: Haertbreaker
• 1983: How Many Times Can We Say Goodbye
• 1983: The Best Of Dionne Warwick
• 1983: So Amazing
• 1985: Friends
• 1985: Finder Of Lost Loves
• 1985: Without Your Love
• 1987: Reservations For Two
• 1987: The Original Soul Of Dionne Warwick
• 1989: Greatest Hits 1979—1990
• 1989: The Love Songs
• 1990: Dionne Warwick Sings Cole Porter
• 1993: Friends Can Be Lovers