Ева Секей

Ева Секей народилася в 1927 році в Будапешті[2][4]. Вона почала займатися плаванням у 1936 році[5]. Виступала за спортивне товариство «Локомотив». У 1941 році її виключили з команди через те, що вона була єврейкою. У 1944 році в Угорщині почався Голокост. За її спогадами, батько зміг врятувати її, лише сказавши нацистам, що вона чемпіонка з плавання. Її відправили в трудовий батальйон, проте вона змогла втекти, застрибнувши до проїжджаючого повз трамвая. Після цього вона з родиною в числі 43 осіб переховувалася в двокімнатній квартирі.

Секей підтримувала фізичну форму, 100 разів на день піднімаючись і спускаючись сходами на 5-й поверх[6]. Із 43 чоловік лише 10 залишилися живими.

Секей брала участь у літніх Олімпійських іграх 1948 року[2][4]. У 1952 році на літніх Олімпійських іграх в Гельсінкі вона перемогла на дистанції 200 метрів брасом[3]. На літніх Олімпійських іграх 1956 року зайняла друге місце. За свою кар'єру вона встановила 10 світових рекордів, 101 рекорд Угорщини і завоювала 68 національних титулів. У 1957 році сім'я переїхала до США, однак повернулася до Будапешта наступного року[6].

Після завершення спортивної кар'єри Секей стала фармацевтом і тренером. Серед її учнів була і її дочка. У 1976 році вона була включена до Залу Слави світового плавання[3]. Також була включена до Міжнародного єврейського спортивного залу слави[6]. У 2004 році її назвали одним з найвидатніших спортсменів в історії країни. Вона опублікувала три автобіографії. Ева Секей померла в 2020 році в Будапешті на 93-му році життя[4][5].

Секей вийшла заміж за ватерполіста Деже Дьярматі, згодом триразового олімпійського чемпіона. Їх дочка Андреа Дьярматі (нар.. 1954) також стала плавчихою і двічі призером літніх Олімпійських ігор 1976 року.

• Sírni csak a győztesnek szabad!, 1981
• Jöttem, láttam… Vesztettem?, 1986
• Megúsztam, 1989