Едгар Пюо
Едгар Жозеф Александре Пюо (нім. Edgar Joseph Alexandre Puaud; 29 жовтня 1889, Орлеан, Франція — 5 березня 1945, Кьослін, Третій Рейх) — французький офіцер, бригадний генерал французької армії, оберфюрер військ СС. Командор ордена Почесного легіону.
| Едгар Пюо | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| фр. Edgar Puaud | ||||||||||||||||
| Народився |
29 жовтня 1889[1][2] Орлеан | |||||||||||||||
| Помер |
5 березня 1945 Кошалін, Поморське воєводство, Польща | |||||||||||||||
| Країна |
.svg.png.webp){kind=small} Франція | |||||||||||||||
| Діяльність | військовослужбовець | |||||||||||||||
| Знання мов | французька | |||||||||||||||
| Учасник | Перша світова війна і Друга світова війна | |||||||||||||||
| Роки активності | з 1909 | |||||||||||||||
| Посада | командир | |||||||||||||||
| Військове звання |
 Оберфюрер СС | |||||||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||||||
_ribbon.svg.png.webp){kind=small}
_des_Blesses_Militaires_ribbon.svg.png.webp){kind=small}
_ribbon.svg.png.webp){kind=small}
Біографія
Закінчив військое училище в Сен-Моксені, суб-лейтенант (1914). Учасник Першої світової війни, капітан (1918).
В 1920 році вийшов у відставку і заснував власний бізнес, але згодом вступив у Іноземний легіон, у складі якого брав участь у військових операціях в Марокко, Сирії, Лівані та Індокитаї - загалом 21 кампанія.
Після поразки Франції в перших боях Другої світової війни Пюо в 1939-1940 роках займав посаду командира іноземних добровольців у військовому таборі (для інтернованих). Потім служив у армії, підконтрольній вішістському уряду: з жовтня 1941 року — командир 3-го батальйону 23-го піхотного полку.
В червні 1942 року вступив у Легіон триколору (французьке націоналістичне формування) і був призначений начальником його штабу.
З середини 1943 року — командир Легіону французьких добровольців, у складі якого брав участь у боях з англо-американськими військами.
З грудня 1944 року — командир гренадерської бригади військ СС «Шарлемань», яка 10 лютого 1945 року була розгорнута в дивізію військ СС «Шарлемань».
5 березня 1945 року загинув, потрапивши під артобістріл.
Звання під час Другої світової війни
- Майор (1939)
- Підполковник (липень 1942)
- Полковник (червень 1943)
- Бригадний генерал (14 квітня 1944)
- Оберфюрер військ СС (серпень 1944)
Нагороди[3]
Нагороди Франції
- Круа-де-Герр з 1 бронзовою пальмовою гілкою і 6 зірками
- Хрест бійця
- Медаль «За поранення на війні» з 4 зірками
- Пам'ятна медаль Першої світової війни
- Медаль Перемоги
- Орден Академічних пальм, лицарський хрест
- Колоніальна медаль — за участь у військових операціях в Марокко (1926), Сирії та Індокитаї.
- Воєнний хрест за закордонні військові операції з 1 пальмою і 2 зірками
- Орден Чорної зірки, командорський хрест
- Воєнний хрест Легіону французьких добровольців з пальмовою гілкою
- Орден Почесного легіону
- Кавалер
- офіцер (1928)
- Командор (4 квітня 1944) — нагороджений урядом Віші.
Нагороди Третього Рейху
- Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами (січень 1944)
- Залізний хрест
- 2-го класу (20 лютого 1944)
- 1-го класу (червень 1944)
Примітки
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- TracesOfWar
- Puaud, Edgar Joseph Alexandre - TracesOfWar.nl. www.tracesofwar.nl (нід.). Процитовано 22 жовтня 2018.
Джерела
- Залесский К. А. Войска СС. Военная элита Третьего Рейха. — М.: Яуза-пресс, 2009. — с.257 -258.
- Залесский К.А. Кто был кто во второй мировой войне. Союзники Германии. Москва, 2003.