Едоардо Рея

Едоардо Рея розпочав кар'єру в клубі СПАЛ, куди він потрапив у юному віці завдяки тренеру Паоло Мацці, який помітив гравця. У 1963 році він дебютував у Серії А. За рік до нього в клубі дебютував Фабіо Капелло, який згодом також став тренером. Ще два роки Рея виступав за Прімаверу СПАЛа в молодіжному чемпіонаті Італії. З 1965 року він став твердим гравцем основи команди, а також викликався до складу збірної Італії до 23 років.

Едоардо Рея 1965 року під час виступів за СПАЛ

У 1968 році Едоардо перейшов в «Палермо». Відіграв за клуб зі столиці Сицилії наступні п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Палермо», був основним гравцем команди.

Протягом 1973—1976 років захищав кольори клубу «Алессандрія».

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Беневенто», за команду якого виступав протягом 1976—1977 років.

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 1979 року, очоливши тренерський штаб «Молінелли», яка виступала в Серії D. Роком пізніше він тренував клуб Серії С2 «Монселіче». Потім Едуардо працював з нижчоліговими клубами «Порденоне», «Про Горіція», «Тревізо», «Местре» та «Варезе».

У 1989 році Рея очолив свій перший клуб у Серії Б «Пескару». Пізніше він очолював інші команди другого італійського дивізіону: «Козенцу», з якою зайняв 5-е місце в Серії В, та «Лечче».

У 1996 році Рея очолив «Брешію», яку вивів у Серію А у 1997 році. Однак Едоардо вирішив не продовжувати роботу з клубом і очолив «Торіно», разом з яким зайняв 5 місце в Серії Б. У наступному сезоні Рея тренував «Віченцу», але в першому ж сезоні посів з клубом 18 місце і вилетів з вищого італійського дивізіону. Але вже на наступний рік знову вивів клуб у серію А, зайнявши 1 місце у другому дивізіоні. Однак Рея знову не допоміг «Віченці» утриматися в Серії А: клуб зайняв 16 місце і вилетів з вищого дивізіону.

У 2001 році Рея став тренером «Дженоа» замість Франко Скольйо. Його робота з цією командою була недовгою: він очолював клуб протягом 8 ігор, з яких генуезці 4 рази програли і 4 звели внічию, не вигравши жодного матчу. На наступний сезон Рея був призначений тренером «Катанії» за кілька турів до фінішу, замінивши Джона Тошака. Йому було поставлено завдання зберегти прописку" команди в Серії Б. З цим завданням Рея не впорався, хоча і допоміг клубу виграти 2 матчі.

В листопаді 2003 року Едоардо очолив «Кальярі». Рея привів команду до завоювання 2 місця в Серії Б. При цьому його клуб демонстрував готстроатакуючий футбол: клуб забив найбільше м'ячів у лізі — 80 голів, проте захист команди грала не дуже вдало, пропустивши 51 м'яч, за цим показником команда посіла лише 8-9 місце. Незважаючи на вдалий виступ, контракт з Реєю не був продовжений.

Едоардо Рея 1970 року під час виступів за «Палермо»

У січні 2005 року Рея був призначений головним тренером «Наполі», який виступав у Серії С1, замінивши вдруге в кар'єрі Джамп'єро Вентуру; перший раз був у попередній команді Едоардо — «Кальярі». Незважаючи на те, що клуб комплектувався, в основному, досить молодими гравцями, Рея в першому ж сезоні зайняв з командою 3 місце і брав участь в матчах плей-офф. У наступному сезоні Едоардо вивів клуб у Серію Б, при цьому команда відразу впевнено посіла лідерство в першості, в підсумковій таблиці випередивши найближчого переслідувача на 13 очок. У сезоні 2006/2007 «Наполі» зайняв друге місце в Серії Б, поступившись лише «Ювентус», і вийшов у Серію А. Цікаво, що клуб грав у захисній манері, в основному на контратаках, пропустивши менше всіх у лізі. У першому ж сезоні у вищій лізі Рея привів клуб до 8 місця і пробився в Кубок Інтертото, який став першим єврокубковим досвідом тренера. Клуб у тому сезоні переміг всі провідні італійські клуби — «Інтернаціонале», «Мілан», «Ювентус», а також зіграв внічию з «Ромою». Через рік Рея виграв Кубок Інтертото і дебютував у Кубку УЄФА, де, пройшовши кваліфікацію, програв у першому колі «Бенфіці». 10 березня 2009 року, після 9 матчів, в яких клуб набрав лише 2 очки, Рея був звільнений зі свого поста, його замінив Роберто Донадоні[1]. На посаді тренера «азурри» Рея пропрацював 4,5 року, під його керівництвом клуб провів 188 ігор.

18 серпня 2009 року Рея очолив хорватський «Хайдук», уклавши контракт на 2 роки[2]. Взимку 2010 року Реї надійшла пропозиція від римського «Лаціо»[3]. 10 лютого Едоардо очолив клуб, який на момент його призначення займав 18-е місце[4]. За підсумками сезону Рея привів команду до 12 місця в Серії А. У сезоні 2010/11 «Лаціо» під керівництвом Реї встановив новий клубний рекорд, набравши найбільшу кількість очок в стартових матчах в історії команди[5]. За підсумками сезону «Лаціо» посів п'яте місце, а сам наставник продовжив контракт з клубом на рік[6]. На початку сезону 2011/12 «Лаціо» в перших двох зустрічах набрав лише очко, після чого Рея подав у відставку, але її не прийняв президент клубу Клаудіо Лотіто[7]. По завершенні сезону Рея все ж покинув римський клуб.

4 січня 2014 року Рея знову очолив «Лаціо»[8], який тренував до кінця сезону.

4 березня 2015 року призначений головним тренером «Аталанти». Змінив на цьому посту Стефано Колантуоно[9]. До кінця сезону провів на чолі бергамської команди 13 ігор чемпіонату, здобувши 14 очок (2 перемоги, 8 нічиїх та 3 поразки), чого виявилося достатнім аби «Аталанта» забезпечила собі 17 місце турнірної таблиці, тобто сберегла за собою місце в Серії A. Наступного сезону очолювана ним команда суттєво покращила результати, сягнувши 13-го рядка турнірної таблиці, проте по його завершенні Рея залишив «Аталанту».

• Едоардо Рея на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)
• Статистика на сайті www.tuttocalciatori.net (італ.)