Едіт Скоб

Еді́т Скоб (фр. Édith Scob; 21 жовтня 1937(19371021), Париж, Франція 26 червня 2019) французька театральна та акторка кіно і телебачення. Дворазова номінантка на здобуття кінопремії «Сезар» (у 2009 і 2013 роках) в категорії Найкраща акторка другого плану .

Едіт Скоб
фр. Édith Scob
Едіт Скоб. Лютий 2013 року
Ім'я при народженні Едіт Скобельцина
Дата народження 21 жовтня 1937(1937-10-21) (84 роки)
Місце народження Париж, Франція
Дата смерті 26 червня 2019(2019-06-26)[1][2][3] (81 рік)
Місце смерті Париж, Іль-де-Франс[1]
Громадянство  Франція
Професія акторка
Роки активності 1958 наш час
IMDb ID 0778568
Едіт Скоб у Вікісховищі

Біографія

Едіт Скоб онука російського генерала Добровольчої армії Володимира Скобельцина[4]. У 1976-у році, разом з чоловіком — композитором Жоржем Апергісом, створила в містечку Баньоле під Парижем експериментальну Майстерню театру і музики (ATEM). Активно знімається на телебаченні.

Кар'єра в кіно

Як акторку Едіт Скоб відкрив кінорежисер Жорж Франжю (Головою об стіну, 1958, Очі без обличчя, 1959). Згодом її запрошували у свої фільми Луїс Бунюель, Андре Кайят, Жак Ріветт, Ів Буассе, Жульєн Дювів'є, Анджей Жулавський, Рауль Руїс, Жан-Поль Раппно, Педру Кошта, Патріс Леконт, Леос Каракс, Олів'є Ассаяс, П'єр Рішар, Крістоф Ганс, Габріель Агійон та інші відомі кінорежисери.

Фільмографія (вибіркова)

Загалом фільмографія Едіт Скоб нараховує понад 100 кіно-, телефільмів та серіалів, у яких вона знімалася[5].

  • 1957 Людина в непромокальному плащі / L'Homme à l'imperméable
  • 1958 Головою об стіну / La Tête contre les murs
  • 1960 Очі без обличчя / Les Yeux sans visage
  • 1961 Убивця з телефонного довідника / L'assassin est dans l'annuaire
  • 1962 Спекотний суд / La Chambre ardente
  • 1962 Човен Еміля / Le Bateau d'Émile
  • 1965 Самозванець Тома / Thomas l'imposteur
  • 1966 — Жанна на багатті / Jeanne au bûcher Жанна д'Арк
  • 1969 Чумацький шлях / La Voie lactée
  • 1972 Стара діва / La Vieille Fille
  • 1976 Акробат / L'Acrobate
  • 1977 Кожному своє пекло / À chacun son enfer
  • 1982 Тисяча мільярдів доларів / Mille milliards de dollars
  • 1983 Убивче літо / L'été meurtrier
  • 1989 Радіо Ворон / Radio Corbeau
  • 1991 Мріяти не шкідливо / On peut toujours rêver
  • 1991 Коханці з Нового мосту / Les Amants du Pont-Neuf
  • 1993 Психи на волі / La Cavale des fous
  • 1995 — Світ знизу / Casa de Lava
  • 1999 Віднайдений час / Le Temps retrouvé
  • 1999 Вірність / La Fidelite
  • 2001 Сильні душі / Les Âmes fortes
  • 2001 Братство вовка / Le Pacte des loups графиня де Моранжья
  • 2001 Відок / Vidocq Сільвія, власниця бордель
  • 2002 Бригада по-французьки / La Mentale
  • 2003 Щасливої дороги! / Bon Voyage мадам Арбісот
  • 2003 Той день / Ce jour-là
  • 2005 Безіменний палець / L'Annulaire
  • 2007 Кадрове питання / La Question humaine
  • 2008 — Літній час / L'heure d'été
  • 2008 Я тебе з'їм / фр. Je te mangerais
  • 2012 Корпорація «Святі мотори» / Holy Motors'
  • 2013 — Наприклад, Електра / Par exemple, Électre
  • 2014 Інша Боварі / Gemma Bovery мадам де Брессіньї
  • 2015 — Сім'я в оренду / Une famille à louer мадам Деляланд
  • 2016 — Майбутнє / L'avenir Іветта

Робота в театрі

У театрі Едіт Скоб працювала з Антуаном Вітезом, Клодом Режі, Люком Бонді та ін., грала в п'єсах Шекспіра, Мольєра, Ібсена, Чехова, С. Беккета, Ж. Ануя, Томаса Бернгарда. Виступала як режисер (Молодець Марини Цветаєвої на Авіньйонському фестивалі (1993), та ін.).

Визнання

Нагороди та номінації Едіт Скоб[6]
РікКатегорія/НагородаФільмРезультат
Премія «Сезар»
2009 Найкраща акторка другого плану Літній час Номінація
2013 Корпорація «Святі мотори» Номінація

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.