Ейяф'ятлайокютль (вулкан)

Е́йяф'ятлайокютль (ісл. Eyjafjallajökull, МФА: [ˈɛɪjaˌfjatlaˌjœːkʏtl̥] ( прослухати), що означає «льодовик Острівних гір»), або Ейяфйотль (Eyjafjöll, МФА: [ˈɛɪjaˌfjœtl̥])[2]) — вулкан на півдні Ісландії, частково вкритий однойменним льодовиком.

Ейяфйоль (Ейяф'ятлайокютль)
ісл. Eyjafjöll (Eyjafjallajökull)
Стовпи попелу над вулканом 17 квітня 2010 року
Стовпи попелу над вулканом 17 квітня 2010 року
63°38′00″ пн. ш. 19°37′00″ зх. д.
Тип стратовулкан або щитовий вулкан[1]
Країна  Ісландія
Місце знаходження Судурланд, Ісландія
Гори Ісландське плато
Висота 1666 м
Останнє виверження травень 2010[2]
Ідентифікатори і зовнішні посилання
peakbagger.com 8834
Global Volcanism Program 372020
Ейяфйоль (Ейяф'ятлайокютль)
 Ейяф'ятлайокютль у Вікісховищі

Опис

Часто Ейяф'ятлайокютль відносять до стратовулканів, іноді — до щитових вулканів[1]. Ширина підніжжя — 30×15 км (витягнуте в напрямку схід—захід)[1], висота — 1666 м; має кальдеру шириною 2,5 км[2][3]. Верхня частина вулкана вкрита шаром льоду завтовшки до 200 м[1].

Вулкан пов'язаний з активним рифтом, що, однак, лежить поза межами основної в Ісландії зони спредингу. Він розташований за кількадесят кілометрів від найближчої межі літосферних плит[1], на південь від місця з'єднання Східної вулканічної зони та Південноісландської сейсмічної зони (перша пов'язана з основним в Ісландії місцем спредингу, а друга — з трансформним розломом)[4][5]. Рифтова зона проходить через вулкан у напрямку схід—захід; так само витягнутий сам вулкан і більшість його тріщин, що давали виверження[1].

Активність

Ейяф'ятлайокютль набагато менш активний, ніж сусідні вулкани[3]. Відомо 5 голоценових вивержень: близько 550, близько 920, 1612, 1821—1823 та 2010 року[2]. Друге, третє і четверте відбувалися одночасно або незадовго до виверження сусіднього вулкана Катла[6]; деяка активність Катли спостерігалася й після проявів активності Ейяф'ятлайокютля 1999 і 2010 року. Механізм зв'язку між цими вулканами лишається невідомим[1].

Починаючи з 1979 року, було зареєстровано кілька землетрусів, джерелом яких був цей вулкан. 1994 і 1999 років під ним утворювалися масштабні інтрузії, які призводили до сейсмічних поштовхів і деформації поверхні[4]. Так, під час землетрусу 1999 року, згідно з супутниковими радарними даними, поверхня вулкана деформувалася на понад 20 см, що пояснюють утворенням сілла об'ємом 20-30 млн м3 на глибині 6,3 км[5][4]. Деформацію на понад 15 см було зареєстровано й за 11 тижнів до виверження 2010 року[7].

2010 року на вулкані відбулося сильне виверження, що викинуло в повітря велику хмару попелу. Це призвело до закриття аеропортів у багатьох країнах Європи[8].

Галерея
Вулкан Ейяфйоль, вкритий льодовиком, липень 2010 (ліворуч — льодовик Мірдалсйокутль)
Виверження 27 березня 2010 року

Див. також

Примітки
  1. Einarsson P., Hjartardóttir A. R. (2015). Structure and Tectonic Position of the Eyjafjallajökull Volcano, S-Iceland. JOKULL 65: 1–16.
  2. Eyjafjallajökull. Smithsonian Institution, National Museum of Natural History, Global Volcanism Program. Архів оригіналу за 23.12.2017. Процитовано 23.12.2017.
  3. Eyjafjallajokull Volcano - John Seach. Volcano Live. Архів оригіналу за 20.10.2017. Процитовано 23.12.2017.
  4. Sigmundsson F., Hreinsdóttir S.. Hooper, A. et al. (2010). Intrusion triggering of the 2010 Eyjafjallajökull explosive eruption. Nature 468 (7322): 426–430. Bibcode:2010Natur.468..426S. doi:10.1038/nature09558.
  5. Pedersen R.; Sigmundsson F. (2006). Temporal development of the 1999 intrusive episode in the Eyjafjallajökull volcano, Iceland, derived from InSAR images. Bulletin of Volcanology 68 (4): 377–393. Bibcode:2006BVol...68..377P. doi:10.1007/s00445-005-0020-y.
  6. Rafferty J. P. (15.12.2017). Eyjafjallajökull volcano. Encyclopædia Britannica. Архів оригіналу за 23.12.2017. Процитовано 23.12.2017.
  7. Jha A. (17.11.2010). How Icelandic volcano issued warnings months before its eruption. The Guardian. Архів оригіналу за 10.05.2017. Процитовано 23.12.2017.
  8. Країни Центральної Європи закрили аеропорти через вулкан. ТСН. 16.04.2010. Архів оригіналу за 19.04.2010. Процитовано 23.12.2017.

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.