Екстеріоризація
Екстеріоризація (фр. exteriorisation — виявлення, прояв; від лат. exterior — зовнішній) — процес в психології, в результаті якого внутрішнє психічне життя людини отримує зовні виражену (знакову і соціальну) форму свого існування. Принципове значення поняттю екстеріоризації вперше було надано Л. С. Виготським у його культурно-історічній теорії поведінки. За цією теорією людина опановує себе як одну з сил природи ззовні — за допомогою особливої техніки знаків, створюваних культурою, так що оволодіння тим чи іншим внутрішнім психологічним процесом передбачає попередню його екстеріоризацію. Подальший рогляд проблема екстеріоризації отримала в працях радянських психологів О. М. Леонтьєва, П. Я. Гальперіна та інших.
Прикладом екстеріорізаціі є реалізація винахідником своїх задумів в фізично вираженій формі, такій, як схеми, креслення, текстовий опис, конструкції, пристрої та механізми.
Протилежна дія — інтеріоризація.
Психіатрія
У психіатрії під терміном екстеріоризація мають на увазі виведення змісту ряду психопатологічних розладів (осуджуючі галюцинації, марення самозвинувачення) з попередньої неправильної, «грішної» поведінки хворого. Гіпотеза екстеріоризації зустрічається в сучасній закордонній психіатрії.
Література
- Bateson, Gregory (2002) [1978]. Mind and Nature. Cresskill: Hampton Press. ISBN 0-553-13724-7.
- Bergson, Henri (1998) [1911]. Creative Evolution. Arthur Mitchell, trans. NY: Dover. ISBN 0-8191-3553-4.
- Kuchka, H.E (2001). Method for Theory: A Prelude to Human Ecosystems. Journal of Ecological Anthropology 5.
- Gumperz, John J.; Levinson, Stephen C. (December 1991). Rethinking Linguistic Relativity. Current Anthropology 32 (5): 613–623. doi:10.1086/204009.
- (рос.) Выготский Л. С. Развитие высших психических функций, М., 1960.
- (рос.) Леонтьев А. Н. Проблемы развития психики, M., 1984.
Посилання
- Екстеріоризація // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — А — Л. — С. 324.