Екстраординарний професор

Екстраординарний професор (лат. professor extraordinarius; від лат. extra — поза + ordo — ряд, порядок і professor — викладач, нім. Außerordentlicher Professor) — посада у системі вищої освіти Німеччини та ряду інших європейських країн, чия освітня система була сформована за німецьким зразком. Екстраординарний професор — позаштатний професор, тобто професор без посади в суміжній галузі або підлеглого професора, який займає посаду завідувача відділом, катедрою і тому подібного.

Екстраординарний професор не завідував катедрою і не був членом вченої ради факультету.[1]

Часто успішні початківці дослідники спочатку отримували посаду екстраординарного професора, щоб в подальшому отримати посаду ординарного професора в іншому університеті.

У Пруссії до Першої світової війни середня зарплата ординарного професора була вдвічі більшою, ніж у екстраординарного, і в дев'ять разів більшою, ніж у професора, який починав свою кар'єру.[2]

У Російській імперії

Викладацька посада привласнювалася в XVIII столітті молодим вченим, що недавно отримали докторський ступінь. На відміну від ординарних професорів екстраординарні отримували меншу платню і, зазвичай, не вважалися займаючими кафедру. Першим екстраординарним професором в Московському університеті в 1761 році був призначений німецький історик І. Г. Райхель.[3]

Примітки
  1. Александр Печенкин Леонид Исаакович Мандельштам: исследование, преподавание и остальная жизнь, с. 30
  2. Walter Rüegg. A History of the University in Europe. — Cambridge University Press, 2011. — С. 185.
  3. Профессор экстраординарный // Императорский Московский университет: 1755-1917 : энциклопедический словарь - М.: Російська політична енциклопедія (РОССПЭН), 2010. 894 с.: ил. ISBN 978-5-8243-1429-8
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.