Еластичні волокна

Еластичні волокна — складова частина екстрацелюлярного матриксу. Тип волокон, що надають тканинам еластичних властивостей.

Еластичні волокна в молочній залозі, фарбування резорцин-фуксином за Вайгертом. Еластичні волокна забарвленні синьо-фіолетовим кольором.

Будова

Еластичні волокна складаються з полімеру еластину і з еластичних мікрофібрил, які утворен із з фібриліну та інших білків (напр. фібулін-5). Фібулін-5 сприяє сполученню еластичних волокон в міжклітинній речовині з оточуючими клітинами через зв'язок з інтегринами. Еластин відповідальний за пружність еластичних волокон, завдяки йому вони й отримали свою назву. Окремі еластичні мономери зв’язані ковалентними зв’язками з 4-гліцин боковими ланцюгами. І утворюють Random Coil-структури, які грають велику роль для еластичності еластичних волокон.[1]

Властивості і функція

Еластичні волокна володіють гумоподібними властивостями.[2] Наразі з пружністю вони надають тканинам мобільності.[3] Вони можуть збільшувати свою довжину в 1,5 рази, а при розслабленні знову приймати свою вихідну довжину.[1] Міцність на розрив у еластичних волокон становить приблизно 300 Н/см².[3] Опір збільшується зі збільшенням розтягнення.[3]

Якщо в тканині міститься велика кількість еластичних волокон, то вони набувають жовтого забарвлення. Типовим прикладом такої тканини є жовта зв’язка (ligamentum flavum), що зв'язує хребці.[2]

Пружність еластичних волокон зменшується з віком.[4] Найбільшою пружністю вони володіють при нормальній температурі тіла. При температурі менше 20°C еластичні волокна кристалізуються в склоподібні структури та стають крихкими.[3] Еластичні волокна утворюють трьохвимірну сітку і мають діаметр приблизно від 0,2 до 5 мкм.[4]

Присутність в тканинах

Еластичні волокна присутні у багатьох тканинах. Найбільше їх там де еластичні властивості відіграють важливе значення для функціонування органу чи тканини. У великій кількості еластичні волокна містяться в шкірі, еластичному хрящі, судинній стінці, тканинах легень і у голосових зв’язках.[2] Еластичні волокна утворюються ембріональними чи ювенільними фібробластами і гладкими міоцитами.[4]

Гістологія

У гістології еластичні волокна видно тільки при спеціальних методах фарбування. До них належать забарвлення орсеїном, фуксиліном (резорцин-фуксином) за Вейгертом, альдегід-фуксином.[4]

Література
  • О. Д. Луцик, А. Й. Іванова, К. С. Кабак, Ю. Б. Чайковський Гістологія людини. — К.: Книга плюс, 2003 — ISBN 966-7619-39-7
  • Гистология: Учебник / Под ред Ю. И. Афанасьев, Н. А. Юриной — М.:Медицина, 2002 — ISBN 5-225-04523-5

Примітки
  1. Luiz Carlos Uchôa Junqueira, José Carneiro: Histologie. Springer Verlag, 2004, ISBN 978-3540219651, S. 63
  2. Luiz Carlos Uchôa Junqueira, José Carneiro: Histologie. Springer Verlag, 2004, ISBN 978-3540219651, S. 64
  3. Frans van den Berg: Angewandte Physiologie. Georg Thieme Verlag, 2003, ISBN 978-3131160324, S. 30
  4. Theodor H. Schiebler, Horst-W. Korf: Anatomie. Histologie, Entwicklungsgeschichte, makroskopische und mikroskopische Anatomie, Topographie. Springer, 2007, ISBN 978-3798517707, S. 39
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.