Легені

Легені людини закладаються на третьому тижні внутрішньоутробного розвитку. На четвертий тиждень виникають два бронхолегеневі зачатки, які розвинуться відповідно у бронхи і легені. Бронхіальне дерево формується від п'ятого тижня до четвертого місяця. На четвертому-п'ятому місяці закладаються дихальні бронхіоли, з'являються перші альвеоли і формуються ацинуси. До моменту народження кількість часток, сегментів, часточок відповідає кількості цих утворень у дорослої людини.

Однак розвиток легень триває і після народження. Впродовж першого року життя бронхіальане дерево збільшується в півтора-два рази. Наступний період інтенсивного росту відповідає статевому дозріванню. Поява нових розгалужень альвеолярних протоків закінчується в період від 7 до 9 років, альвеол — до 15—25 років. Об'єм легенів до 20 років перевищує обсяг легенів у новонародженого у 20 разів. Після 50 років починається поступова вікова інволюція легенів, яка посилюється у віці понад 70 років.

Легені людини мають вигляд конуса, верхівка якого обернена догори, а основа (лат. basis pulmonis) прилягає до діафрагми, спереду, збоку та ззаду — до грудної стінки, присередньо — до органів середостіння та до хребтового стовпа. Права легеня об'ємніша приблизно на 10 % за ліву, а також товстіша та коротша за неї. Вони вкриті оболонкою — плеврою.

Верхівка легень (лат. apex pulmonis) виступає над верхнім отвором грудної клітки, та знаходиться на рівні шийки I ребра ззаду і на 3 см вище реброво-груднинного синхондрозу I ребра спереду.

Легені мають опуклу реберну поверхню (іноді на легенях є відбитки від ребер), увігнуту діафрагмальну і серединну поверхню, обернену до серединної площини тіла. Ця поверхня називається медіастинальною (середостінною), та на ній знаходиться серцеве втиснення (лат. impressio cardiaca) та ворота легень(лат. hilus pulmonis). Основна частина серця розташована саме тут – зліва від серединної лінії. Всі органи, що розташовані між легенями посередині складають середостіння (лат. mediastinum).

Корінь легені (лат. radix pulmonis) складається з головного бронха, легеневої артерії, двох легеневих вен, а також бронхових артерій, вен, нервів, лімфатичних судин та бронхо-легеневих лімфовузлів. Взаєморозташування бронхів та великих судин у воротах обох легень відрізняється. У воротах лівої легені передньоверхнє положення займає легенева артерія, середнє — головний бронх, задньонижнє — легеневі вени (абревіатура зверху вниз АБВ). У воротах правої легені передньоверхнє положення займає бронх, середнє — артерія, задньонижнє — легеневі вени (абревіатура зверху вниз БАВ)

Легені складаються з часток, розділених глибокими вирізками. Права легеня більша за розміром і за об'ємом, вона має 3 частки, ліва — дві(зумовлено тим, що у лівій частині знаходиться серце). Частки легень — окремі, певною мірою ізольовані, анатомічно відокремлені ділянки легень з власним частковим судинно-нервовим комплексом. Частки легень діляться на бронхолегеневі сегменти. В кожному сегменті виділяють кілька дольок.

Середня висота лівої легені у чоловіків — 27,1 см і 21,6 см (у жінок), в той час як правої — 29,8 і 23 см відповідно. Середня маса однієї легені дорослого коливається від 374 до 1914 грамів. Загальна ємність коливається від 1290 до 4080 мл і в середньому становить 2680 мл[1].

У дітей тканина легень блідо-рожевого кольору. У дорослих тканина легень поступово темніє за рахунок часточок вугілля, пилу, які відкладаються у сполучнотканинній основі легень. Структура тканини легень має особливу будову, тому належать вони до паренхіматозних органів.

Найпоширеніші такі захворювання дихальної системи — бронхіальна астма, бронхіт, які можуть давати ускладнення на легені, легеневе серце, пневмонія.

Органи дихання людини і легені зокрема пошкоджуються при актиномікозі, аспергільозі, грипі, кандидозі, ГРВІ, коронавірусній хворобі, туберкульозі, сифілісі та інших інфекційних хворобах. При СНІДі в легенях часто виникає пневмоцистоз.

Паразитарні хвороби, які уражають легені — акаріаз легеневий, альвеококоз, аскаридоз, метастронгільоз, парагонімоз, стронгілоїдоз, томінксоз, тропічна легенева еозинофілія, шистосомоз, ехінококоз тощо.

Серед інших патологій зустрічаються різні вади розвитку легенів (агенезія, аплазія, гіпоплазія, вроджена локалізована емфізема легенів і т. д.), свищі, пневмопатії, онкологічні захворювання (рак легень, кісти), спадково обумовлені захворювання (наприклад, муковісцидоз) і т. д. Пошкодження судин грудної стінки може зумовити гемоторакс, а пошкодження легеневої тканини — пневмоторакс. Відповіддю легень на шкідливі частки або гази може стати хронічне обструктивне захворювання легень.

Розвитку захворювань легенів сприяють куріння, отруєння вихлопними газами, робота на шкідливому виробництві. Зокрема «запилення» легенів призводить до пневмоконіозів, антракозу, силікозу[2].