Електроакустична музика
Електроакусти́чна му́зика (англ. Electroacoustic music) — вид електронної музики, що створюється шляхом маніпуляцій з попередньо записаними або генерованими звуками [1]. Зазвичай зберігається на електронних носіях інформації та відтворюється за допомогою гучномовців, без безпосередньої участі людини-виконавця. Поняття «електроакустична музика» традиційно асоціюється з тими академічними формами «технічної музики» [2], які мають виражену експериментальну специфіку та альтернативну спрямованість [3]. У середовищі музикантів, поле професійної діяльності яких містить у собі різні жанри та форми електронної музики, електроакустичну музику зарахо́вують до одного з напрямів академічної електронної музики[4].
Електроакустична музика | |
---|---|
Стилістичні походження | |
Походження | |
Типові інструменти | |
Піджанри | |
Комп'ютерна музика, магнітофонна музика | |
Споріднені жанри | |
Акусматична музика |
Специфіка
Електроакустична музика виділяється всередині 20-го століття як природне продовження конкретної музики в загальному контексті посилення ролі і значення сонорики, алеаторики, стохастики, серіальної техніки (включаючи додекафонію), серіалізму (структуралізму), пуантилізму і т. д.[5]
Важливе значення в електроакустичній музиці має робота над звуковим матеріалом: над створенням за допомогою різних електронних пристроїв і сучасних комп'ютерних технологій нових, «штучних» музичних звуків, сонорних комплексів, складних звукових текстур і т.д.[6]. До того ж «музичними» в електроакустичній музиці можуть вважатися звуки будь-якої природи і будь-якого походження[7].
Еволюціонування
У середині 70-х років XX століття до електроакустичної музики, поряд з конкретною, долучилася також і «комп'ютерна музика» (англ. Computer music, трансліт. Computer music) [8].
Певною мірою до естетичної концепції, що характеризується терміном «електроакустика», наблизилися також і деякі експериментальні та альтернативні напрями «молодіжної» музики («індастріал», «саундскейп» і т. ін.), які розвивалися в контексті різних авангардних рухів (футуризм, дадаїзм та сюрреалізм) і спиралися передусім на роботу з шумами і тембрами[8].
Різновиди
Значною мірою (з деякими застереженнями) синонімом терміну «електроакустична музика» є широко поширений в академічних колах[9][10] термін «акусматична музика» (фр. musique acousmatique, англ. acousmatic music) — музика, джерело звуку якої приховане для слухача[9][11]. Серед музикантів існують деякі розбіжності, пов'язані з тим, чи відносити даний термін до стилю музичної композиції, чи до виду сприйняття музики[12].
Різновидом електроакустичної музики, що отримав найбільше поширення в США, є «магнітофонна музика» або «музика для плівки» (англ. tape music) [13].
Представники
До найвідоміших композиторів, які працювали в ца́рині електроакустичної музики, з тим або іншим ступенем творчої причетності до неї, належать: Едгар Варез, Лучано Беріо, Джон Кейдж, Карлгайнц Штокгаузен, Яніс Ксенакіс, Бруно Мадерна, Луїджі Ноно, Дьордь Лігеті, Макс Метьюс, Мілтон Бебіт, Анрі Пуссер, Дітер Кауфман, П'єр Булез, Едісон Денисов, Едуард Артем'єв та інші.
Організації
Фестивалі
З російських фестивалів електроакустичної музики відомі «АльтерМедіум» (AlterMedium), що проводився в Москві у 2001—2004 роках[14] і міжнародні фестивалі, організовувані з 2005 року Єкатеринбурзькій студією електроакустичної музики[15].
Великі міжнародні фестивалі електроакустичної музики:
- Ars Electronica — Festival Ars Electronica (Linz, Austria)
- Electroacoustic[недоступне посилання з квітня 2019] — International Electroacoustic Music Festival (Bourges, France)
- FUTURA — Festival international d'art acousmatique et des arts de support (Crest, France)
- Inventionen Das Festival für aktuelle Musik im Sommer (Berlin, Germany)
- SICMF — International Computer Music Festival (Seoul, South Korea)
Примітки
- Клепиков М. Интервью с Артемием Артемьевым // electroshock.ru
А. Артемьев: «…одним из наиболее активно развивающихся направлений сейчас является электроакустическая музыка. Она подразумевает не только искусственные электронные тембры, но также и звук, извлекаемый из акустических инструментов, различные шумы как естественного, так и искусственного происхождения. Затем все это многократно обрабатывается в студии». (рос.) - Термин «техническая музыка» ввёл в музыковедческое употребление чешский композитор и музыкальный теоретик Цтирад Когоутек в своей книге: Техника композиции в музыке ХХ века.— М.: Музыка, 1976. (Предисловие: К. Иванов, Ю. Рагс, Ю. Холопов). В данном своём фундаментальном исследовании к «технической» Ц.Когоутек относит все те виды музыки, которые образовали в своей совокупности понятие «электроакустика»: музыку электронную, конкретную, магнитофонную, компьютерную («кибернетическую») (рос.)
- Это следует из книги Ц. Когоутека «Техника композиции в музыке ХХ века».— М.: Музыка, 1976. стр. 185—280 (рос.)
- Див статтю Артем'єв Е. Від Технологій Конкретної Музики до Музиці Комп'ютерної // e-music.ru, 2006.
- Це випливає з книги Ц. Когоутека «Техніка композиції в музиці ХХ століття».-М.: Музика, 1976.стр. 22-185
- Галанте Ф. Спочатку створите звук і лише потім приступайте до створення твору
- Столлер П. Електроакустика
- Це випливає з лекцій Андрія Смирнова, прочитаних в Московської державної консерваторії ім. П. І. Чайковського.
- Dufour D. «Peu importe le son», ' 'Le Son des musiques, Symposium Ina-GRM and France-Culture, Paris: Ina-GRM/Buchet-Chastel, 1989
- Dhomont F. «Is there a Quebec sound»,Organised Sound, 1 (1), Cambridge University Press, 1996
- Schaeffer P. Traité des objets musicaux. Le Seuil, Paris, 1966
- McFarlane M.W. The Development of Acousmatics in Montréal,eContact! , 6.2, Journal of the Canadian Electroacoustic Community, Montreal, 2001.
- Це випливає з книги Ц. Когоутека «Техніка композиції в музиці ХХ століття». — М.: Музика, 1976. — С. 185—191
- Термен-центр: Фестивалі 1997—2004
- Фестивалі Архівовано 29 грудня 2011 у Wayback Machine. // Єкатеринбурзька студія електроакустичної музики
Посилання
- Магнітофонна музика // Українська музична енциклопедія. Т. 3: [Л – М] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — С. 261-262.